Про це повідомляє Центр національного спротиву.
За даними ЦНС, прикладом критичної ситуації є ГБУ «ПУМиВХ ХО» — підприємство, яке займається очищенням та розподілом води. Працівники цієї установи не отримали зарплату за жовтень, а також аванс за листопад, при цьому премії стабільно виплачуються лише адміністративному складу.
«Працівники відмовляються виходити на роботу, а керівництво обмежується фразою “денег нет, ждите”», — зазначає ЦНС, додаючи, що подібні затримки, за свідченнями місцевих мешканців, стали системними ще з літа.
Джерела ЦНС інформують, що окупаційна адміністрація усвідомлює масштаб провалу зарплатного фонду і фактично припинила планові виплати більшості підприємств. У низці установ керівники отримали негласну вказівку «утримувати персонал обіцянками», оскільки фінансування з центру урізане.
Аналітики ЦНС підкреслюють, що провал управлінської моделі підштовхує окупантів до пошуку дешевої та контрольованої робочої сили. «Саме в цьому контексті з’являється нова практика — заміна страйкуючих працівників студентами», — говориться у публікації.
Так, у Генічеську технікуми почали укладати угоди з будівельними підприємствами під виглядом «навчальної практики». Джерела ЦНС у закладах освіти повідомляють, що студентам прямо оголошують про обов’язковість участі у цих роботах, а оплата або повністю відсутня, або є мінімальною.
Фактично, це є формуванням керованої робочої сили, покликаної покрити провали на підприємствах, які втратили кваліфікований персонал через невиплати.
Аналітики ЦНС наголошують, що ця схема фактично відтворює радянську модель «студентських будзагонів», коли бригади молодих фахівців залучали до масового будівництва під виглядом трудового виховання.
Різниця, зауважує ЦНС, лише в тому, що нині це не ідеологічна кампанія, а спосіб економічного виживання окупаційної адміністрації, яка не здатна забезпечити зарплати дорослим працівникам. Схема, що поєднує борговий тиск та адміністративний примус, не є тимчасовим заходом. Окупанти свідомо підмінюють повнолітніх працівників молоддю, яка не має права відмовитися і якій можна не платити, що є черговим етапом деградації управління на тимчасово окупованих територіях.
