Про це пише Interesting Engineering.

Експерти попереджають, що влучення 2024 YR4 у місячну поверхню викличе величезні викиди реголіту — пилу й дрібного каміння. За оцінками, це може тимчасово збільшити потік мікрометеороїдів навколо Землі до тисячі разів вище фонових рівнів, що посилить ризики для супутників, орбітальних станцій і екіпажів. “Викиди мікрометеороїдів, які можуть становити загрозу для астронавтів і космічних кораблів”, — написала команда дослідників, підкреслюючи ступінь загрози.

Чому просте відхилення може бути небезпечним

Дослідники зазначають: будь-яка спроба змінити траєкторію астероїда має ризики. Через невизначеність фізичних властивостей 2024 YR4 (зокрема маси) погано виконана операція з відхилення може ненавмисно направити об’єкт ближче до Землі або створити більшу кількість фрагментів з непередбачуваною траєкторією.

Варіанти реагування: від DART до ядерного знищення

NASA вже має досвід технології відхилення: у 2022 році тест DART показав, що зіткнення космічного апарата з невеликим супутником реально змінює його орбіту. Однак автори нового дослідження вказують, що 2024 YR4 створює складнішу задачу — менший час на спостереження до 2032 року та більша невизначеність щодо структури об’єкта.

Через ці обмеження вчені розглядають два підходи: місію на зразок DART, але спрямовану не на відхилення, а на фрагментацію об’єкта; або, в крайньому разі, підготовку ядерного варіанту — доставки й детонації ядерної боєголовки на астероїді чи поряд з ним, щоб розбити його до удару по Місяцю. Такий метод поки що теоретичний і в космосі не випробуваний.

Щоб встигнути до проліту 2032 року, потенційну ядерну місію слід було б запустити в інтервалі від кінця 2029 до кінця 2031 року. Через це вони закликають розпочати детальне планування вже зараз: оцінити терміни створення кораблів і розробити концепції місій.

Не панікувати, але бути готовими

Наразі, за підрахунками авторів, приблизно 96% імовірності вказують на те, що 2024 YR4 пройде повз Місяць без шкоди. Водночас випадок досить важливий як тренувальний приклад для систем планетарної оборони: він демонструє, що навіть відносно невеликий об’єкт може мати непрямі наслідки для інфраструктури в космосі та вимагає заздалегідь опрацьованих варіантів реагування.