Події фільму відбуваються в Неаполі – рідному місті його режисера Паоло Соррентіно (“Велика краса”, “Юність”, “Рука бога”, серіал “Молодий папа”). У 1950 році там народжується надзвичайно вродлива жінка, названа Партенопою на честь міфічної сирени. Вона зачаровує кожного, кого зустрічає, а чоловіки прагнуть її уваги. Сама ж Партенопа намагається знайти баланс між своєю зовнішньою привабливістю та внутрішнім світом, прагнучи більшого, ніж просто захоплені погляди.
Роль Партенопи зіграли дві акторки – молода дебютантка Селеста Далла Порта та зірка італійського кіно Стефанія Сандреллі (“Краса, що вислизає”, “Конформіст”). Також у фільмі задіяні Ґері Олдмен (“Дракула”, “Манк”, “Темні часи”), Сільвіо Орландо (серіали “Новий Папа”, “Молодий Папа”), Луїза Ранієрі (“Рука Бога”, “Листи до Джульєтти”), Пеппе Ланцетта (“007:Спектр”) та Ізабелла Феррарі (“Велика краса”).
«Партенопу» представили в основному конкурсі Каннського кінофестивалю 2024 року. Виробництвом стрічки займалася студія A24, а за костюми відповідав продакшен Saint Laurent.
Наразі оцінка фільму на IMDb становить 6,9 з 10 балів, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав скромні 46% схвалення від критиків. Тим часом, на Metacritic кіноексперти оцінили його у 57 зі 100 балів, що відповідає характеристиці “змішані або середні відгуки”.
Деякі критики відзначають його візуальну привабливість та глибокий зв’язок з Неаполем, тоді як інші критикують за поверхневість сюжету та недостатній розвиток персонажів.
“The Australian” зазначає, що, попри вражаючу кінематографію, фільму бракує глибини та емоційного зв’язку. Водночас, Сadenaser хвалить стрічку як “останню оду Неаполю” від Соррентіно, відзначаючи її як дуже репрезентативну для стилю режисера.
В Італії фільм викликав суперечки через провокаційну сцену, пов’язану з кардиналом та кров’ю святого Дженнаро, що деякі релігійні діячі визнали блюзнірською. Це призвело до засудження з боку Католицької церкви, але також підвищило інтерес публіки, вивівши фільм на перші позиції в італійському прокаті.
