Netflix видалив китайську дораму після скарги В’єтнаму на спірну карту Південнокитайського моря

Кінобюро Міністерства культури, спорту та туризму В’єтнаму 3 січня надіслало Netflix офіційний запит про видалення серіалу, надавши 24 години на виконання.

У 25-й серії дорами було кілька разів показано карту Китаю з дев’ятипунктирною лінією, що охоплює більшість Південнокитайського моря. В’єтнамська влада також перекласифікувала Shine on Me як серіал категорії C, що означає заборону на розповсюдження, посилаючись на порушення Закону В’єтнаму про кіно.

Netflix підтвердив видалення серіалу у своїй заяві, наголосивши, що виконував “офіційний запит уряду В’єтнаму”.

Це не перший подібний випадок: у 2023 році платформа вже вилучала китайську дораму Follow the Wind через аналогічну карту, а в’єтнамська влада забороняла голлівудський блокбастер “Барбі” від Warner Bros. у 2023 році та анімаційний фільм “Єті” від DreamWorks у 2016 році з подібних причин.

Реакція В’єтнаму та Китаю

У Ханої зазначили, що така карта “спотворює факти й порушує національний суверенітет”. Уряд підкреслив, що будь-яке відтворення цього зображення у фільмах, іграх чи рекламних продуктах розглядається як порушення територіальної цілісності.

Пекін офіційно не прокоментував рішення Netflix, проте державна газета Global Times закликала В’єтнам “відокремити культурні обміни від питання Південнокитайського моря”.

Суть територіального конфлікту в Південнокитайському морі

Проблема лежить у давній суперечці між Китаєм і низкою країн Південно-Східної Азії щодо контролю над Південнокитайським морем. Китай позначає на картах лінію, яка охоплює близько 90 % акваторії, включно з архіпелагами Спратлі та Парасель, на які також претендують В’єтнам, Філіппіни, Малайзія, Тайвань і Бруней.

У 2016 році Постійна палата третейського суду в Гаазі постановила, що китайські претензії не мають юридичного обґрунтування відповідно до Конвенції ООН з морського права (UNCLOS). Китай відмовився визнавати це рішення.

Для В’єтнаму ця тема залишається особливо чутливою: Ханой стверджує, що має історичні документи про управління архіпелагами ще з XVII століття, а також що до 1940-х років Китай ніколи не заявляв про суверенітет над цими островами.

Натомість Пекін посилається на давні “історичні права” та стверджує, що різні докази, від уламків кераміки до навігаційних посібників, які використовують китайські рибалки, підтверджують його право на цю територію..

Попри офіційні домовленості уникати ескалації, Китай продовжує зміцнювати військову присутність у спірних районах, зокрема Пекін розширив деякі острови та побудував на них споруди, а також проводив морські патрулювання, що іноді призводило до запеклих сутичок із філіппінським флотом.