Про це йдеться на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях».

Антиплагіатор Олег Смірнов повідомив «УП. Життя», що до НАЗЯВО (Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти) вже спрямовано дві скарги стосовно праць Трофименка. Міністерство освіти і науки України наразі відмовилося від коментарів.

Кандидатська дисертація Трофименка, захищена у 2011 році, має назву «Антиглобалістський рух і Україна: політологічний аналіз». Аналітики виявили академічний плагіат на 27 сторінках, що становить приблизно 19% основного тексту.

Значна частина запозичень походить із російських видань, зокрема зі збірника «Антиглобализм и глобальное управление (…)» (МГИМО, 2006) та статті «Неолиберальная глобализация и ее противники (…)» (ІНІОН РАН, 2006). Аналітики стверджують, що Трофименко не лише копіював великі фрагменти тексту без посилань, навіть якщо інколи ставив коректні покликання, але й створював фальшиві покликання на неіснуючі іноземні джерела. Дослідник, за даними аналізу, переписував готові аналітичні тексти російських авторів, які, своєю чергою, переказували західні праці, та видавав їх за власні. У кількох випадках навіть відбувалося спотворення сенсу речень через пропуски під час перекладу.

Подібні зауваження були висловлені й щодо докторської дисертації «Публічна дипломатія в умовах глобалізації», яку Трофименко захистив у травні 2024 року. У цій роботі обсяг плагіату становить 33 сторінки, або 9% основного тексту.

Незважаючи на відносно невеликий відсоток, дослідники помітили низку фальсифікацій і «подвійних» запозичень:

  • Частини тексту з книги Zlatko Pagovski «Public Diplomacy of Multilateral Organizations…» (2015) були перекладені українською. Трофименко видалив справжні джерела, які супроводжували ці фрагменти у книзі, і додав покликання на власні публікації, зокрема на статті, написані у співавторстві з ректором Маріупольського університету Костянтином Балабановим.
  • Виявлено використання без належного цитування матеріалів із російських статей та навчальних посібників (наприклад, Кирʼянової, Кубишкіна, Цвєткової). Антиплагіатори стверджують, що і тут Трофименко додавав вигадані покликання на власні роботи.
  • Особливу увагу привернула таблиця у додатку до дисертації. Аналітики стверджують, що вона була повністю скопійована з книги Кубишкіна та Цвєткової, але Трофименко послався на власну статтю як на першоджерело, що й було названо «подвійним плагіатом».