Стан здоров’я 24-річного Миколи Щербини, якого російські окупанти викрали наприкінці 2022 року, стрімко погіршується, про що розповіла його мати Валентина Щербина в коментарі виданню Zmina.

14 листопада 2022 року Миколу разом із другом Олександром викрали з будинку в селищі Новотроїцьке на Херсонщині. Із мішками на головах хлопців вивезли в невідомому напрямку. Нині Миколу незаконно утримують у Камишині Волгоградської області РФ. З березня 2025 року матері періодично телефонують звільнені українські полонені, які перебували з її сином в одній катівні.

За їхніми словами, у лютому 2025 року наглядачі жорстоко побили Миколу за те, що він попросив медичної допомоги. У камерах — повна антисанітарія: вологість, пліснява та відсутність будь-яких ліків.

«Його так били, що в нього полопалися судини в очах. Він просив лікаря, бо в нього почали гнити ноги, які просто мазали зеленкою. Потім прокапали антибіотики — і ніби загоюються. Але через недоїдання мій син дуже схуд: одні кістки та шкіра», — розповіла Валентина Щербина.

Жінка наголошує, що росіяни однаково знущаються як із військовополонених, так і з цивільних. Через нелюдські умови утримання багато бранців хворіють на туберкульоз і коросту.

За словами матері, ситуація дещо змінилася після візиту російської омбудсманки — її допустили до полонених лише після смерті одного з українців, якого, за свідченнями очевидців, убили електрошокером. Після цього тортури стали менш відкритими, але не припинилися.

Після викрадення Миколу спершу утримували в Генічеську, згодом у Севастополі. Там умови були помітно кращими.

«Їх нормально годували, до них приїздив Міжнародний Червоний Хрест і потім підтвердив полон. Мабуть, це був показовий табір», — каже Валентина.

У відповідь на офіційний запит матері російська сторона заявила, що Миколу нібито «затримали за протидію спеціальній військовій операції». Вона також неодноразово надсилала синові листи через державні та міжнародні структури, однак, за словами звільнених полонених, жоден із них Миколі не передали.

Валентина відкрито говорить про розчарування роботою Червоного Хреста: організація відмовлялася передати ліки, посилаючись на недопуск з боку РФ.

У вересні 2025 року жінка як представниця ГО «Цивільні в полоні» зустрічалася з Папою Римським і дипломатами Італії та Туреччини, намагаючись домогтися звільнення українських бранців.

«Я не маю права здаватися. Я борюся за сина, бо він вірить, що я з ним», — сказала мати Миколи.

Раніше в МЗС України розкритикували Червоний Хрест за прирівнювання атак по Україні та РФ. Так, у Міжнародному Комітеті Червоного Хреста заявили, що нещодавні удари по критично важливій інфраструктурі в Україні та Росії залишили мільйони людей майже без електроенергії, води та опалення на тлі мінусових температур у Києві, Дніпрі, Донецьку, Бєлгороді та інших районах.