Про це повідомила пресслужба Кремля.
Під час переговорів Володимир Путін наголосив, що з моменту встановлення дипломатичних відносин у 1944 році між Москвою та Дамаском на міждержавному рівні нібито «ніколи не було жодних похмурих сторінок».
Диктатор привітав аш-Шару з успіхами у відновленні територіальної цілісності країни та висловив готовність російських «економоператорів», зокрема будівельного сектору, брати активну участь у відбудові сирійської інфраструктури після 15 років громадянської війни.
Путін підкреслив, що двосторонні зв’язки «активно розвиваються», а заплановані проєкти охоплюють медицину, промисловість та навіть спорт.
Варто зауважити, що така приязність різко контрастує з позицією Москви ще десятирічної давності. Ахмед аш-Шара, раніше відомий під псевдонімом Абу Мохаммад аль-Джулані, очолював угруповання «Джабхат ан-Нусра» (філію «Аль-Каїди») та «Хайят Тахрір аш-Шам», які в Росії були визнані терористичними.
У 2017 році російське Міністерство оборони офіційно заявляло, що внаслідок авіаудару Джулані отримав важкі поранення і перебуває в стані коми, а пропагандистські ресурси РФ називали його «бузувіром» та обіцяли «знищити».
Проте після повалення режиму Башара Асада у грудні 2024 року Кремль швидко змінив вектори, прагнучи зберегти свої військові бази в Тартусі та Хмеймімі.
Під час нинішньої зустрічі Путін свідомо ігнорував минуле аш-Шари, зосередившись на «нових реаліях». Російська сторона намагається вибудувати відносини з новим сирійським урядом, щоб не допустити повної втрати впливу на Близькому Сході, який похитнувся після падіння багаторічного союзника Асада.
Кремль пропонує Дамаску економічну допомогу в обмін на лояльність та збереження російської військової присутності, яка є критично важливою для логістики РФ у регіоні.
Зі свого боку, Ахмед аш-Шара, хоч і прийняв пропозицію про зустріч, продовжує проводити багатовекторну політику. На переговорах також були присутні представники американської адміністрації, зокрема з оточення Дональда Трампа, що свідчить про спроби нового сирійського керівництва балансувати між глобальними гравцями.
Москва ж намагається випередити конкурентів, обіцяючи Сирії масштабні інвестиції, попри власні економічні труднощі через війну проти України.
