Про це повідомили Reuters два джерела у видобувних компаніях РФ.
За даними агентства Argus, минулого тижня російська нафта сорту Urals торгувалася на міжнародних ринках у діапазоні 34—36 доларів за барель. При цьому знижки на неї досягли максимальних значень з початку повномасштабного вторгнення, становлячи 23—25 доларів відносно світових еталонів.
У деяких випадках при постачанні нафти для китайських нафтопереробних заводів дисконт сягав рекордних 35 доларів. Така цінова кон’юнктура фактично позбавляє російських нафтовиків можливості інвестувати у розвиток виробництва.
Експерти зазначають, що ціна близько 40 доларів за барель є межею виживання для галузі. Після сплати податків, які оцінюються у 65% від вартості, у компаній залишається лише близько 14 доларів на покриття витрат. З цієї суми 3—4 долари йдуть на утримання свердловин, а ще 5—7 доларів — на транспортування сировини до портів. Таким чином, коштів на капітальні витрати та розвідку нових покладів практично не залишається, що ставить під питання майбутнє видобутку в країні.
Особливо складна ситуація спостерігається на нових та віддалених родовищах, де собівартість видобутку є значно вищою. Наразі відносну рентабельність зберігають лише зрілі поклади у Поволжі та Західному Сибіру, які мають розвинену інфраструктуру та низькі операційні витрати. Проте загальний стан галузі стрімко погіршується під тиском останніх санкцій, які ще більше обмежують коло потенційних покупців російської сировини.
Колишній віцепрезидент Bank of America Крейг Кеннеді підкреслює, що російська нафтовидобувна галузь поступово занурюється у глибоку кризу. За його оцінками, щодня від 1,6 до 2,8 мільйона барелів російської нафти залишаються без попиту. Величезні обсяги нерозпроданої сировини наразі накопичуються у танкерах у відкритому морі, що змушує Москву ще більше знижувати ціни, замикаючи коло збитковості та фінансової деградації бюджету агресора.
