Про це повідомили представники 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов».

Приводом для відставки Сухраба Ахмедова, який на момент звільнення обіймав посаду заступника головнокомандувача ВМФ РФ з берегових військ, став інцидент наприкінці грудня 2025 року. Тоді генерал послав у наступ на Добропілля щільну колону морської піхоти, яку українські захисники вщент розбили ще на підступах до позицій.

Дії Ахмедова викликали шквал критики навіть серед російських «воєнкорів», які звинуватили його у професійній непридатності та черговому епізоді «м’ясорубки». Раніше цей генерал уже фігурував у скандалах через загибель сотень військових під Кремінною, Вугледаром та Павлівкою, проте до останнього часу зберігав прихильність Кремля і навіть отримав звання «героя росії» влітку 2025 року.

Разом із Ахмедовим посади позбувся командувач 51-ї загальновійськової армії РФ (колишній 1-й армійський корпус так званої «ДНР») генерал-лейтенант Сергій Мільчаков. Його підрозділи брали безпосередню участь у спробах прориву української оборони в районі Добропілля.

За оцінками військових експертів, обидва командувачі використовували застарілу тактику лобових штурмів, яка в умовах сучасної прозорості фронту та активного застосування дронів призвела лише до перетворення десятків одиниць дефіцитної техніки на брухт.

В українському командуванні зазначають, що зняття цих генералів є визнанням поразки російських планів на цій ділянці фронту. Попри величезну перевагу в ресурсах, окупаційні війська не змогли досягти прориву, обмежившись лише незначним просуванням ціною життів тисяч солдатів.

«Азов» наголошує, що єдиним реальним результатом «полководчого таланту» Ахмедова та Мільчакова стало критичне виснаження їхніх підрозділів, які тепер потребують тривалого відновлення та поповнення резервами.

Відставки відбуваються на тлі загальної нервозності в російському Міноборони через неспроможність виконати завдання з виходу на адміністративні кордони Донецької області до початку 2026 року.

У російських пабліках звільнення Ахмедова сприйняли як «запізнілу справедливість», проте багато коментаторів побоюються, що на зміну «м’ясним генералам» прийдуть не менш жорсткі виконавці, які продовжать ігнорувати втрати заради задоволення політичних амбіцій керівництва РФ.