Про це повідомляє Reuters з посиланням на заяву російського держконцерну «Росатом».
Угоду підписали голова «Росатома» Олексій Ліхачов та головний представник ядерної галузі Ірану Мохаммад Есламі під час зустрічі в Москві. Росатом назвав цей проєкт «стратегічним».
Есламі, який також є віце-президентом Ірану, на початку цього тижня заявив іранським державним ЗМІ, що план полягає у будівництві восьми атомних електростанцій, оскільки Тегеран прагне досягти 20 ГВт потужності ядерної енергетики до 2040 року.
Іран, який страждає від дефіциту електроенергії в місяці високого попиту, має єдину діючу атомну електростанцію у південному місті Бушер. Вона була побудована Росією і має потужність близько 1 ГВт.
Reuters зазначає, що Росія має тісні відносини з Іраном та засудила удари США і Ізраїлю по іранських ядерних об’єктах на початку цього року, які були здійснені з метою запобігання можливому створенню Тегераном ядерної зброї. Іран, зі свого боку, стверджує, що не має такого наміру.
Для порівняння, наприкінці серпня 2022 року Управління з атомної енергетики Угорщини видало «Росатому» дозвіл на будівництво енергоблоків АЕС Пакш-2, а у травні 2023 року Єврокомісія схвалила поправки до угод про будівництво та фінансування об’єкта. Однак у вересні суд ЄС скасував рішення про фінансування будівництва цих енергоблоків в Угорщині.
Заливка першого бетону на майданчику АЕС Пакш-2 планувалася ще у 2024 році, однак роботи наразі не розпочалися.
Крім того, у травні 2023 року «Росатом» подав до арбітражного суду Москви позов проти фінських компаній Fortum і Outokumpu Corporation на 227,8 млрд рублів (2,45 млрд євро), вимагаючи відшкодування збитків через розірвання контракту на будівництво АЕС Ханхіківі-1.
Нагадаємо, у травні 2022 року фінський замовник проєкту Fennovoima розірвав EPC-контракт із «Росатомом» на будівництво АЕС Ханхіківі-1, підписаний ще наприкінці 2013 року. Будівництво станції потужністю 1,2 ГВт мало розпочатися у 2023 році, а загальний обсяг інвестицій оцінювався у 6,5–7 млрд євро. Фінська сторона послалася на значні затримки та неможливість реалізувати проєкт, а також на ризики, які загострилися після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
