Запланований на 2026 рік третій запуск супутників, за попередніми даними, скасували або перенесли.

Про це повідомляє ГУР.

Станом на зараз Росія запустила 30 супутників двома партіями — 23 березня та 19 липня 2026 року. Два апарати вже зійшли з орбіти.

Із решти 28 супутників 26 перебувають на стабільній висоті приблизно 500–520 км. Жоден із них поки не досяг запланованої орбіти на висоті 800 км. Інші апарати продовжують маневри для підйому.

Маса одного супутника становить близько 280 кг, а розміри — 2,7 × 1,8 × 0,6 метра. Однією з ключових технологій системи має стати міжсупутниковий лазерний зв’язок, який дозволяє передавати дані безпосередньо між апаратами, не звертаючись щоразу до наземної інфраструктури.

До кінця 2026 року росіяни планували збільшити угруповання до 47–48 супутників. У 2027 році розраховують запустити ще 240 апаратів, щоб забезпечити покриття 94% території РФ зі швидкістю передавання даних до 150 Мбіт/с.

У подальших планах — розширення угруповання до 408 супутників до 2031 року та до 924 — до 2035-го. Для запусків використовують ракети «Союз-2.1б» із космодрому «Плєсєцьк».

Наземна інфраструктура та термінали

Головним елементом наземного сегмента є центр управління в Москві. Він має контролювати супутники, забезпечувати роботу лазерних каналів і маршрутизацію трафіку.

Також передбачена мережа наземних станцій у Москві, Мурманську, Анадирі, Ростові-на-Дону, Норильську, Желєзногорську та Південно-Сахалінську.

У вересні 2026 року Росія завершила випробування абонентського термінала «Ультра». Заявлена швидкість завантаження даних становить до 650 Мбіт/с. Пристрій, за задумом розробників, має працювати навіть під час руху носія зі швидкістю до 250 км/год. До кінця року замовникам планують передати близько тисячі таких терміналів.

На 2027 рік запланована розробка ще чотирьох модифікацій пристроїв: «Земля», «Міні», «Прайм» і «Вода». У 2028 році мають представити авіаційний термінал «Повітря».

Хто розробляє систему та від чого залежить виробництво

Головним виконавцем проєкту є ТОВ «Бюро 1440», що входить до складу «ІКС Холдинг». До виробничої кооперації залучили щонайменше 46 російських і три білоруські компанії. Водночас 22 підприємства, серед яких і «Бюро 1440», не перебувають під санкціями.

Одним із ключових виробників компонентів є калінінградське АТ «ОКБ “Факел”». Підприємство виготовляє двигуни малої тяги та рухові установки для супутників.

Однак технологічна база «Рассвєта» залежить від імпортної електроніки з Китаю. Зокрема, йдеться про компоненти для антенних решіток, наземних станцій та абонентських терміналів.

Зв’язок із проєктом OneWeb

Куратором «Рассвєта» є керівник «Роскосмосу» Дмитро Баканов. До призначення він очолював АТ «Супутникова система “Гонець”», яке співпрацювало з британською компанією OneWeb над розгортанням інфраструктури супутникового інтернету в Росії.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році OneWeb припинила співпрацю з російською стороною. Водночас не виключається, що під час попередньої взаємодії Росія могла отримати доступ до окремих технічних напрацювань і технологій, які згодом використали під час створення власної системи.

Зокрема, російське конструкторське бюро «Факел» раніше виготовляло компоненти для супутників OneWeb — серед них двигуни СПД-50М (SPT-50M). Нині це підприємство виробляє важливі компоненти для апаратів «Рассвєт».

Читайте також: Україна тричі випробувала системи перехоплення ракет у ближньому космосі — The Guardian