У Міністерстві оборони Румунії пояснили, чому російський безпілотник «Герань-2», який у ніч проти 29 травня врізався в житловий будинок у місті Галац, не був збитий до моменту удару.

Як повідомляє Digi24, представники румунської армії заявили, що для реагування мали лише чотири хвилини, а також були обмежені чинним законодавством.

За словами бригадного генерала Георге Максима, військові не можуть відкривати вогонь таким чином, щоб це створювало ризики для повітряного простору сусідніх держав.

«Перше обмеження, яке ми маємо, є юридичним: ми не можемо вести вогонь так, щоб це зачіпало повітряний простір сусідньої країни. Крім того, для ураження повітряної цілі потрібен певний час, який передбачає виявлення, ідентифікацію та ураження. Чотири хвилини, які ми мали в розпорядженні, були надзвичайно коротким часом», — заявив Максим.

ППО Румунії потребує модернізації

Він також зазначив, що більшість систем протиповітряної оборони Румунії були створені ще до початку широкого використання ударних дронів у сучасних війнах, однак країна працює над їхньою модернізацією.

Окремо генерал пояснив, чому поблизу не були розгорнуті зенітні комплекси Gepard. За його словами, в мирний час для розміщення таких систем необхідна згода власників земельних ділянок або об’єктів.

«Там, де ми отримали згоду, ми встановили системи. Там, де ми не отримали згоди, ми не встановлювали», — сказав він.

Речник Міністерства національної оборони Румунії Крістіан Поповічі додав, що армія не може створювати додаткові ризики для цивільного населення під час спроб перехоплення безпілотників.

Що відомо про атаку російського дрона на країну НАТО

У ніч проти 29 травня під час чергової російської атаки на Україну дрон «Герань-2» врізався у десятиповерховий житловий будинок у Галаці. Внаслідок інциденту двоє людей були госпіталізовані, ще близько 70 мешканців евакуювали.

Міністерка закордонних справ Румунії Оана Цою заявила, що інцидент відповідає критеріям для застосування статті 4 Північноатлантичного договору, яка передбачає проведення консультацій між союзниками НАТО у разі загроз безпеці однієї з країн-членів.