Про це заявив прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо під час пресконференції в Братиславі, передає Bloomberg.
За словами очільника уряду, підписання рамкової угоди про співпрацю заплановане вже на найближчу п’ятницю, 16 січня. Цей документ закладе юридичний фундамент для будівництва нового енергоблока потужністю 1200 мегаватів на майданчику АЕС «Ясловські Богуніце». Орієнтовна вартість контракту становить 15 мільярдів євро.
Фіцо зазначив, що хоча він особисто вважав би за краще продовжувати співпрацю з російськими фахівцями, поточна геополітична ситуація робить це неможливим, тому Словаччина обирає американські технології як найбільш надійну альтернативу.
Особливістю проєкту є рішення уряду укласти прямий контракт із Westinghouse Electric Co. без проведення публічного тендеру, що вже викликало дискусії серед опозиції. Проте влада аргументує такий крок стратегічною доцільністю та підтримкою з боку Вашингтона.
Раніше президент США Дональд Трамп у своєму листі до Фіцо розрекламував американські ядерні реактори як «технології світового класу» та запросив словацького прем’єра відвідати США влітку 2026 року для фіналізації домовленостей під час Чемпіонату світу з футболу.
Словаччина є однією з найбільш «атомних» країн Європи: ядерна енергетика забезпечує понад 60% внутрішнього споживання електроенергії. Новий енергоблок, який перебуватиме у повній державній власності, дозволить країні не лише покрити зростаючий дефіцит потужностей, а й стати ключовим експортером електрики в Центральній Європі.
Окрім будівництва великого реактора, угода передбачає партнерство у сфері малих модульних реакторів (SMR) та спільні наукові дослідження в галузі безпеки палива.
Незважаючи на анонсоване підписання рамкової угоди, Роберт Фіцо зауважив, що сторони все ще перебувають на значній відстані від узгодження фінального комерційного контракту.
Очікується, що детальне техніко-економічне обґрунтування та підписання зобов’язуючих документів відбудеться протягом 2027 року, а запуск нового реактора планується до 2040 року. Це рішення Братислави підтверджує загальноєвропейський тренд на диверсифікацію джерел постачання ядерних технологій та поступове витіснення російського «Росатома» з ринків ЄС.
