8 грудня в Дамаску відзначили першу річницю усунення від влади Башара Асада, який понад півстоліття утримував владу в країні разом зі своєю родиною.

Минулого року аль-Шараа та його союзники здійснили блискавичний наступ, що завершився захопленням столиці та крахом старого режиму.

Святкування розпочалося з ранкових молитов у мечетях Старого міста, після чого тисячі людей вийшли на вулиці з національними прапорами. Атмосфера була святковою, але водночас відчувалася напруга через невирішені проблеми безпеки та економіки.

У своєму виступі аль-Шараа наголосив:«Нинішній етап вимагає об’єднання зусиль усіх громадян для побудови сильної Сирії, зміцнення її стабільності, захисту суверенітету та досягнення майбутнього, гідного жертв нашого народу».

Президент з’явився у військовій формі — так само, як рік тому, коли його війська увійшли до Дамаска. Він підкреслив, що головним завданням є відновлення інституцій, забезпечення миру та економічне відродження.

За останній рік аль-Шараа отримав теплий прийом у Вашингтоні від президента Дональда Трампа, що стало несподіваним кроком, враховуючи його минуле як колишнього джихадиста, на якого США колись оголошували винагороду.

The Economist відзначає, що Ахмед аль-Шараа, тимчасовий президент Сирії, за минулий рік зробив чимало правильних кроків. Він неймовірно швидко покінчив із десятиліттями дипломатичної ізоляції країни, тож тепер сирійського лідера можна зустріти на міжнародних конференціях у всьому світі. У Сирії жінок набирають до поліції, а у ресторанах і барах старого міста Дамаска вільно подають вино. Хоча сирійська економіка не обвалилася, однак фінансове становище багатьох сирійців за рік погіршилося: у країні нестача електроенергії, високі ціни, низькі зарплати. Сотні тисяч державних службовців звільнили, а субсидії скорочують. Значна частина інфраструктури країни лежить у руїнах, а вартість відбудови перевищує 200 мільярдів доларів, і наразі процеси відновлення фактично не відбуваються.

Президент указами активно створює нові інституції, в яких наразі не передбачено парламентського чи громадського контролю. Вони перебирають на себе ключові функції міністерств, передусім ті, що стосуються доходів держави, і очолюють їх лояльні до Шараа люди. Новий Генеральний секретаріат з політичних питань має нечіткий мандат, а широкі повноваження цього органу фактично дублюють або беруть на себе функції уряду, тож формується паралельна система управління.

У жовтні відбулися вибори до сирійського парламенту. Оскільки у країні немає навіть базової інфраструктури для загального голосування (наприклад, відсутній реєстр виборців), обрали тимчасову, непряму модель голосування. Дві третини парламенту (це 140 депутатів) обирали через виборчі коледжі: локальні комітети відбирали делегатів, а вже ці делегати голосували за кандидатів у парламент. Решту 70 депутатів призначив особисто президент. Себто Ти розумієш, що парламент по суті є декоративним органом, і президент за потреби може блокувати будь-яке рішення. І такий стан справ багатьох розчаровує. Як і те, що поплічників Асада не притягують до відповідальності.

Так, у Сирії створили спеціальний орган для перехідного правосуддя, але він не має фінансування. Поняттям «перехідне правосуддя» описують процеси та механізми, спрямовані на те, щоб подолати негативні наслідки широкомасштабних конфліктів, репресій та порушень прав людини, притягнути винних до відповідальності. Країна всередині дуже різна. Є землі, де новій владі довіряють охоче, а є місцевості, як-от Латакія чи Тартус, де до уряду, армії й президента ставляться значно стриманіше. Це спадщина багаторічних сектантських поділів, які роками підігрівав режим Асада. Сирійці це розуміють і називають нетерпимість однією з головних загальнонаціональних проблем.