Про це спеціальна доповідачка ООН з питань тортур Еліс Едвардс написала у колонці для The New York Times.
Едвардс наголосила, що тисячі українських військових і цивільних, включно з журналістами, активістами та мешканцями окупованих територій, утримуються у переповнених камерах в антисанітарних умовах без доступу до медичної та юридичної допомоги. Багато з них зазнають побиттів, сексуального насильства, тортур електричним струмом, задушення, позбавлення сну та імітацій страт. Частина полонених померла в неволі.
Свідчення українських військових Олександра Харлаца та Анатолія Тутова, а також цивільної жительки Херсона, підтверджують жорстокість поводження: від побиттів прикладами та електрошоку до сексуальних тортур і зґвалтувань. Деяким погрожували каліцтвом, а після звільнення у жертв діагностували численні переломи та внутрішні травми.
За словами Едвардс, Росія використовує тортури як інструмент для отримання розвідданих, залякування проукраїнського населення та придушення опору на окупованих територіях. При цьому країна-агресор відмовляється надавати міжнародним спостерігачам доступ до місць утримання полонених та приховує докази злочинів, зокрема переводячи в’язнів перед обміном і чекаючи, поки зійдуть синці.
Водночас доповідачка зазначила, що є повідомлення про порушення прав російських військовополонених в Україні, які потребують незалежного розслідування. Під час інспекцій українських таборів вона зафіксувала спроби забезпечити гідне поводження з затриманими.
Едвардс підкреслила, що мирна угода має передбачати негайне повернення всіх полонених та щонайменше 19 тисяч українських дітей, депортованих Росією, а також гарантії справедливого покарання винних у катуваннях.
За даними президента Володимира Зеленського, від початку повномасштабного вторгнення РФ Україна повернула з полону 5 857 осіб та ще 555 — поза офіційними обмінами. 3 серпня 2025 року він повідомив про домовленість з Росією щодо обміну 1 200 полонених. Останній обмін відбувся 23 липня під час переговорів у Стамбулі.
