Про це пише Politico.

За даними видання, Трамп формує зовнішню політику разом із невеликою групою довірених осіб — давнім партнером у сфері нерухомості Стівом Віткоффом, державним секретарем Марко Рубіо, віцепрезидентом Дж.Д. Венсом, міністром оборони Пітом Гегсетом та керівницею апарату Білого дому Сьюзі Вайлс.

Ініціатором залучення Джареда Кушнера до перемовин щодо угоди між Ізраїлем і Хамасом став Віткофф. За словами посадовця Білого дому, саме він звернувся до Кушнера, зважаючи на його роль у створенні Авраамських угод у першу каденцію Трампа. Згодом Віткофф і Кушнер разом працювали над 28-пунктним планом миру між Україною та Росією, який минулого місяця оприлюднили, але він був відхилений. Водночас Ванс і Рубіо інформували Конгрес під час розробки документа.

За словами посадовців, зустрічі цієї групи відбуваються нерегулярно, рішення ухвалюються швидко, а доступ до президента не обмежений. «Все залежить лише від президента», — зазначив один із представників Білого дому.

Колишній посадовець адміністрації охарактеризував підхід Трампа так: «Трамп хоче мирних угод і хоче отримати визнання. Деталі його менше хвилюють».

Проте між членами команди не завжди є узгодженість, прориву в перемовинах із Росією поки немає, а можливе загострення у Венесуелі викликає занепокоєння. Експерти попереджають, що одночасне ведення кількома людьми паралельних переговорів може бути небезпечним.

Річард Гаасс, колишній президент Ради з міжнародних відносин, зауважив, що з Україною Трамп відправляв Віткоффа та Кушнера на переговори з Росією, тоді як колишній спецпредставник Кіт Келлог спілкувався з Києвом. Рубіо та, меншою мірою, Венс контактували з європейськими союзниками, Україною та інколи Росією.

«З такою кількістю “кухарів” неможливо забезпечити узгодженість повідомлень», — наголосив він.

Адміністрація відповідає, що невелика команда працює оперативніше та майже не допускає витоків. Ключовим фактором також є довіра президента. Кушнера залучили до роботи щодо Ізраїлю, а згодом України через його «доведений успіх у переговорах щодо угод Авраама», зазначив посадовець.

Однак відсутність традиційної ролі Ради нацбезпеки ускладнила доступ інших держав до Білого дому. Європейські дипломати визнають, що часто дізнаються про рішення вже постфактум і не можуть донести свою позицію вчасно. Після скорочення сотень співробітників і злиття пресслужби РНБ з пресофісом Білого дому інформації про роботу адміністрації стало значно менше.

Деякі дипломати та експерти критикують Віткоффа через відсутність досвіду у складній дипломатії, зокрема під час контактів із президентом Росії Владіміром Путіним. Проте в адміністрації його позицію захищають. «Він укладає угоди. Він бізнесмен, як і президент… і тому він розуміє його мислення», — пояснив посадовець.

Як зазначається, Віткофф часто передає напрацювання союзникам, якщо ті погоджуються, щоб Трамп отримав політичний зиск. Зокрема, початковий 21-пунктний план щодо Гази був здебільшого створений Катаром, а 28-пунктний план щодо України та Росії — розроблений Віткоффом та кремлівським помічником Кіріллом Дмітрієвим у Флориді.

«Нікого не повинен дивувати хаос, який охопив підхід Трампа до припинення війни в Україні», — заявив Іво Даалдер, колишній посол США при НАТО, наголошуючи на відсутності чіткого процесу ухвалення рішень.

У Білому домі координацією зовнішніх питань переважно займаються Рубіо, Вайлс і Ванс. Гегсет також бере участь у ключових зустрічах щодо оборони. Рубіо, який також є радником із нацбезпеки, регулярно працює в Білому домі та курує переговори щодо Венесуели. Ванс, за словами посадовця, активно долучений до перемовин та інформування Конгресу.

Тим часом Віткофф веде телефонні консультації з європейськими лідерами, зазначив представник однієї з європейських країн.