Про це пише міжнародний юрист Джеймс Тідмарш у колонці для The Spectator.
Юрій Ушаков, радник Путіна з питань зовнішньої політики, заявив у Москві, що саме Арктика та Аляска відкривають перспективи для реалізації «масштабних взаємовигідних проєктів» між США та Росією. За даними Тідмарша, ці слова підтверджують: арктичне економічне співробітництво міцно закріплене в порядку денному зустрічі лідерів.
Трамп, відомий своїм підходом «Мистецтво угоди», може використати потенційно багатомільярдну енергетичну співпрацю як важіль для отримання від Путіна політичних поступок — у тому числі врегулювання війни в Україні на умовах Росії. За задумом, Арктика, що містить близько 13% світових нерозвіданих запасів нафти та 30% природного газу, може стати «пряником» для Вашингтона в обмін на згоду Києва прийняти компроміс, який передбачатиме збереження окупованих територій за РФ.
Економічна вигода від спільного освоєння арктичних ресурсів, будівництва СПГ-терміналів і розвитку Північного морського шляху може бути колосальною. Для Путіна це означало б легітимізацію здобутків у Криму й на Донбасі, а для Трампа — гучну міжнародну перемогу та «угоду століття».
Немає прямих підтверджень, що Арктика та Україна офіційно пов’яжуться в переговорах, однак логіка такого обміну, на думку аналітиків, очевидна. Київ ризикує опинитися перед вибором: мир з втратою територій або війна без американської підтримки.
США та Росія вже мали досвід співпраці в Арктиці: у 2011 році ExxonMobil та «Роснефть» уклали угоду на десятки мільярдів доларів для спільної розвідки та буріння, але у 2014 році проєкт заморозили через санкції після анексії Криму. Відновлення такого партнерства нині виглядає технічно нескладним: інфраструктура, геологічні дані й контакти збережені.
ЄС і Велика Британія виступають проти врегулювання війни без участі України, але їхні інструменти впливу обмежені без військової й фінансової підтримки США. Натомість частина країн Глобального Півдня, зокрема Китай, Індія та Бразилія, можуть позитивно сприйняти завершення війни навіть на умовах Москви, розглядаючи це як крок до стабільності світової економіки.
