Письменниця Євгенія Завалій звернула увагу, що у вступі до збірки літературознавець Богдан Тихолоз перераховував визначні світові твори на тему Великодня та серед інших назвав твір Толстого.
“От мені цікаво, що не можна було якось без цього обійтися? Чи колоніальна спадщина спокою не дає? Скільки людей, дітей вони мають ще вбити, щоб наші культурні діячі перестали озиратися – а що там у москві”, — зауважує авторка.
Вже на 15 сторінці, просто в передмові, згадується Лев Толстой як автор визначного твору світової культури.
“Згадка про “Воскресіння” Толстого в моїй передмові – проста констатація наукового факту (а саме належності цього твору до “великоднього тексту” в зарубіжних літературах), а не “озирання на колоніальну спадщину”. Звісно, я міг би пропустити це прізвище, але від того воно б не розчинилося в небутті. Навіть якби нам так хотілося. Чесно, я вагався, чи наводити твір Толстого в переліку, коли працював над передмовою і, зокрема, вивчав світовий контекст. Але після аналізу зарубіжних досліджень на тему Воскресіння в літературі (переважно англо- й німецькомовних) дійшов висновку, що без згадки про цей твір (мені особисто геть нецікавий і нещиро-дидактичний, відверто кажучи) картина неповна, хотілося б мені цього чи ні. І фігура умовчання в цьому разі буде виявом боягузтва, а не навпаки”, — написав Тихолоз.
