Про це повідомив перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський в інтерв’ю агентству «Укрінформ».

За оцінками СЗР, на сьогодні в арсеналі ворога перебуває не більше 3—4 одиниць ракет типу «Орєшнік». Хоча Міністерство оборони РФ декларує намір запустити серійне виробництво протягом 2026 року, реальні потужності російського ВПК дозволять виготовляти щонайбільше п’ять таких ракет на рік.

Луговський підкреслив, що ця зброя має сумнівну бойову ефективність, оскільки побудована на технологіях минулого століття (зокрема, є модифікацією радянського проєкту «Рубєж») і потребує постійного технічного супроводу для усунення численних несправностей.

Окрему увагу в розвідці приділили психологічному аспекту використання «Орєшніка». Луговський зазначив, що в цій ракеті значно більше «політичного наповнення», ніж реальної військової загрози.

Основна мета її застосування, включаючи нещодавні удари поблизу кордонів НАТО, — це залякування європейських партнерів України, щоб змусити їх відмовитися від надання військової допомоги Києву.

Насправді ж точність ракети залишається низькою (відхилення може сягати 100 метрів), а її перехоплення сучасними системами протиракетної оборони є цілком можливим.

Українська розвідка наразі активно взаємодіє із західними спецслужбами для отримання об’єктивної картини щодо компонентів цієї ракети.

Дослідження уламків уже підтвердило, що РФ змушена використовувати західне обладнання та верстати з ЧПК (зокрема брендів Fanuc та Siemens) для виготовлення елементів зв’язку та електроніки «Орєшніка». Це дає підстави для введення нових санкцій, які можуть ще більше загальмувати й без того повільні темпи виготовлення цих ракет у 2026 році.

Таким чином, міф про «непереможну зброю», який намагається створити Володимир Путін, розбивається об дані розвідки про одиничні екземпляри та технологічну відсталість комплексу. Попри плани Кремля наростити виробництво, Україна та її партнери вже мають розуміння, як протидіяти цьому інструменту шантажу.

Наразі СЗР продовжує моніторити логістичні ланцюжки постачання деталей для російського ракетного сектору, щоб остаточно заблокувати можливість серійного випуску «Орєшніка».