Про це повідомляє The Wall Street Journal.
За оцінкою автора, нафта й газ залишаються ключовими доходами Росії для купівлі озброєнь і підтримки воєнної машини, тож системні удари України по нафтопереробній інфраструктурі та логістиці мають не лише тактичний, а й стратегічний ефект.
Видання наводить дані, що від 25% до 38% російських нафтопереробних потужностей вже виведено з ладу, і ця частка продовжує зростати; паралельно атаки на залізницю посилюють логістичні проблеми, змушуючи Москву більше покладатися на менш ефективні автоперевезення.
WSJ звертає увагу на важливу відмінність між сирою нафтою та нафтопродуктами: експорт сирої нафти дає дохід і валюту для закупівель, а нафтопродукти — це паливо й матеріали, необхідні для роботи промисловості й руху техніки. Навіть збільшення видобутку сирої нафти не вирішить дефіциту переробних потужностей і не забезпечить потреб фронту у паливі для вантажівок, танків, безпілотників або літаків. Тому знищення або виведення з ладу НПЗ завдає одночасного удару і по гаманцю, і по бойовій здатності.
Аналітик підкреслює, що Москва має обмежені опції для компенсації: можна імпортувати паливо або скоротити постачання для цивільного сектора, але в країни немає запасного парку НПЗ, і імпорт лише частково закриє проблему. Уже зараз дефіцит палива вдарив по промисловості та військових потребах, а надалі ці наслідки лише посиляться.
У підсумку, пише WSJ, перед Кремлем постане болючий вибір — віддати пріоритет виробництву військового спорядження або задоволенню комерційних й олігархічних інтересів; кожен такий компроміс послаблює одну з ланок підтримки війни.
Автор робить висновок, що зниження доступності палива й нафтопродуктів знижує мобільність російської армії та створює додаткові оперативні можливості для України, які можуть стати вирішальними в майбутніх операціях.
