Про це повідомили представники державного проєкту «Хочу жить».
Загиблим виявився військовослужбовець 55-ї окремої мотострілецької бригади Валентин Бозиков, уродженець Хакасії. Чоловік вважався зниклим безвісти ще з лютого 2024 року, і весь цей час його родина нічого не знала про його долю.
Як з’ясувалося, тіло Бозикова перебувало в Ростові-на-Дону, проте тамтешні фахівці навіть не відкрили пакет з останками, на яких чітко було видно зелений камуфляж російської армії. Без проведення ДНК-експертизи та перевірки особистих речей окупаційне командування просто відправило тіло власного солдата в Україну в межах попереднього обміну.
За даними проєкту «Хочу жить», цей випадок не є поодиноким, а свідчить про глибоку кризу в російському Міністерстві оборони. Через величезну кількість втрат або тотальну байдужість відповідальні особи в Ростові-на-Дону не справляються з обробкою тіл.
Російська сторона регулярно передає Україні тіла своїх же бійців, що змушує українські служби проводити повторну ідентифікацію та знову повертати ці останки до Росії за посередництва Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Близькі Валентина Бозикова дізналися про справжню долю родича лише нещодавно через український чат-бот «Хочу найти». Загалом у цей сервіс з 2024 року надійшло понад 160 тисяч заявок від росіян щодо розшуку зниклих безвісти військовослужбовців Збройних сил РФ.
Велика кількість таких звернень пояснюється саме таким недбалим ставленням російських відомств до процедур опізнання та передачі тіл рідним для поховання.
Українська сторона наголошує, що продовжуватиме повертати сім’ям загиблих росіян тіла, які Міноборони РФ помилково або навмисно відправляє в Україну. Цього разу, окрім Бозикова, до Росії було повернуто тіла ще 37 загиблих. Правозахисники зауважують, що така практика з боку агресора не лише затримує процес репатріації українських захисників, а й свідчить про приховування справжніх масштабів втрат від власного населення.
