Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW).

Аналітики ISW відзначають, що звільнення села Березове у Дніпропетровській області (південний схід від Олександрівки), яке повідомляли Десантно-штурмові війська України, дозволило Силам оборони ліквідувати російський «виступ» на цій ділянці фронту.

З кінця січня 2026 року українські війська досягли значних тактичних успіхів на півдні, повернувши більше території, ніж російські війська захопили у лютому 2026 року. За даними ISW, з 1 січня 2026 року на півдні України було звільнено щонайменше 334,06 кв. км. При цьому аналітики зазначають, що консервативна методологія ISW може недооцінювати реальні досягнення України.

Інститут прогнозує, що окупанти навряд чи зможуть захопити український пояс міст-фортець Донеччини у 2026 році. Цей ланцюжок включає Костянтинівку, Дружківку, Слов’янськ і Краматорськ — чотири найбільші та найкраще укріплені міста регіону із довоєнним населенням понад 380 тисяч осіб, які розташовані вздовж автомагістралі H-20 Костянтинівка–Слов’янськ. Російські війська вже намагалися захопити ці міста у 2014 та 2022 роках, проте безуспішно.

За спостереженнями ISW, російські війська розпочали весняно-літній наступ 2026 року на пояс міст-фортець, збільшивши кількість механізованих та моторизованих штурмів між 17 та 21 березня. Фахівці також фіксують посилення ударів та переміщення важкої техніки на передовій.

Водночас окупанти досі не продемонстрували здатності швидко обходити чи захоплювати великі міста. Навіть менший за розміром Покровськ із довоєнним населенням 60 тисяч осіб росіяни захопили лише після майже двох років боїв.

У внутрішньому інформаційному просторі РФ вже визнають повільне просування та високі втрати. Голова комітету з питань оборони Держдуми РФ Андрій Картаполов 26 березня зазначив, що «ще зарано говорити про тріумфальний весняний наступ», підкресливши складність боїв у Костянтинівці через розмір міста та українські укріплення.

Аналітики ISW вважають, що Кремль прагне змусити Україну віддати неокуповані частини Донеччини без бою, щоб зберегти людські та матеріальні ресурси та підготувати більш вигідні умови для можливого повторного вторгнення в майбутньому.