Американське видання The Atlantic опублікувало матеріал про евакуацію поранених українських військових із поля бою за допомогою наземних роботизованих комплексів. Через широку зону ураження на фронті традиційна швидка евакуація стала значно складнішою, а українським медикам довелося адаптувати принципи допомоги пораненим.

Під час війни у В’єтнамі завдяки швидкій евакуації та застосуванню доктрини «золотої години» на одного загиблого американського військового припадало близько п’яти поранених. Під час воєн США в Афганістані та Іраку це співвідношення зросло приблизно до десяти поранених на одного загиблого.

Нині ситуація на українському фронті знову суттєво ускладнилася. За даними, наведеними The Atlantic, через 35-кілометрову зону ураження швидко доставити пораненого до медиків часто неможливо. Співвідношення поранених до загиблих знову становить близько п’яти до одного.

Пораненим допомагають безпосередньо на позиціях

Українським військовим медикам довелося переосмислити принцип «золотої години». Частину необхідної допомоги пораненим мають надавати безпосередньо на місці їхні побратими.

Як зазначає The Atlantic, військовослужбовця значно частіше можуть залучати до допомоги пораненому товаришу, ніж безпосередньо до бою з противником. Через складність евакуації поранені іноді залишаються на полі бою надовго, а транспортування може тривати навіть тижнями.

У таких умовах військові змушені довше, ніж рекомендовано, залишатися з накладеними турнікетами. Це може призводити до важких наслідків, зокрема втрати кінцівок. Водночас своєчасне надання допомоги та подальша евакуація дозволяють рятувати життя поранених.

Як працюють наземні роботизовані комплекси

Для евакуації військових Україна використовує наземні роботизовані комплекси. The Atlantic описує їх як броньовані машини, які можуть забирати поранених із небезпечних ділянок без прямого залучення людини до евакуації.

Водночас ставлення військових до таких машин відрізняється від оцінок медиків. Якщо медики бачать у НРК важливий інструмент для порятунку бійців, самі військові можуть сприймати їх критично через конструкцію та обмежений огляд.

Один із військовослужбовців розповів, що волів би мати менше захисту, але бачити, що саме насувається на нього.

У відповідь на подібні зауваження взводний 1-го окремого медичного батальйону «Деві» сказав: «Солдат, який здатний скаржитись, — це солдат, який вижив».

Читайте також: Президент призначив хірурга з Вінниці командувачем Медичних сил ЗСУ