Свято отримало назву на честь Святої Вальпурги, англійської черниці VIII століття, яка прославилася боротьбою з язичницькими віруваннями та вважалася покровителькою від нечистої сили. Її день пам’яті — 1 травня, і в середньовічній Європі цю дату почали пов’язувати із християнським очищенням від злих духів.
Але своїм язичницьким корінням Вальпургієва ніч сягає ще глибше. У давніх германських та кельтських традиціях ця ніч символізувала перехід від зими до літа, коли боги весни та родючості брали гору над темними силами холодної пори року. Це час весняного оновлення, родючості та ритуального очищення.
Міфи та легенди
- Шабаш відьом. Один із найпоширеніших міфів говорить, що саме у Вальпургієву ніч відьми збираються на горі Брокен у Німеччині, найбільшій височині в горах Гарц. Там вони святкують, виконують магічні ритуали і поклоняються темним силам. Ця легенда стала особливо популярною після творів Ґете, який описав шабаш відьом у своєму «Фаусті».
- Відьми та нечиста сила. Згідно з давніми віруваннями, у цю ніч нечисть, духи, демони та привиди виходять у світ живих. Щоб захиститися від них, люди запалювали великі багаття, галасували, співали пісні й дзвонили у дзвони. Вважалося, що шум та вогонь відганяють нечисть і очищають землю від злого впливу.
- Ритуали та обряди. Традиції Вальпургієвої ночі включали танці навколо вогнищ, загадування бажань, заклинання на врожай та кохання. У деяких регіонах люди обмазували двері та вікна крейдою або вішали гілочки бузку, щоб уберегтися від злих духів.
Сучасне святкування
У наш час Вальпургієва ніч все ще святкується в багатьох країнах, особливо в Німеччині, Швеції та Фінляндії. Наприклад, у Швеції це «Вальборг» — весняний фестиваль із багаттями, піснями та народними гуляннями. Люди святкують прихід літа, а містичні аспекти свята все ще залишаються частиною культурної спадщини.
