Російський президент Володимир Путін опинився на межі краху свого так званого «великодержавного проєкту» — як в Україні, так і на глобальній арені, пише Politico.
Війна, яку Кремль подавав як швидкий і тріумфальний похід, затягнулася довше, ніж оборона СРСР у Другій світовій, а міжнародна мережа союзників Москви почала розпадатися
Видання зазначає, що станом на зараз повномасштабна війна Росії проти України триває вже 1418 днів. За цей час армія РФ змогла захопити лише частину української території, зазнавши колосальних втрат — аналітики оцінюють їх приблизно у 1,1 млн осіб. Водночас українські удари по тилу РФ призводили до масштабних перебоїв з електропостачанням, зокрема у прикордонних регіонах.
Союзники Кремля слабшають
Politico звертає увагу, що проблеми Путіна не обмежуються фронтом. Міжнародна система союзів, яку Кремль вибудовував роками, почала руйнуватися. Росія втратила вплив у Сирії після падіння режиму Башара Асада, не змогла ефективно захистити свої інтереси у Венесуелі, а також зазнала репутаційного удару після захоплення танкера під російським прапором у Північній Атлантиці.
«Ще гірше те, що, застрягнувши в Україні, Москва бачить, як її глобальна мережа союзників розвалюється під тиском дедалі жорсткішої політики США», — зазначає видання.
Провоєнні російські блогери також дедалі частіше говорять про кінець ілюзій. Один із них, Максим Калашников, визнав: «Ціла епоха добігає кінця».
Демонстрація сили замість результатів
Попри очевидні проблеми, Кремль намагається створити враження сили — зокрема, через ракетні удари та гучні заяви. Запуск балістичної ракети «Орешник» Politico розцінює як елемент цієї демонстративної стратегії.
Колишній російський дипломат Борис Бондарєв пояснює: навіть слабшаючи, Москва намагатиметься виглядати загрозливою.
«Навіть якщо Росія слабка, Кремль усе одно показуватиме, що він сильний», — наголошує він.
Водночас, підсумовує Politico, ні Іран, ні Венесуела ніколи не були для Москви справжніми союзниками у критичний момент. Їхні зв’язки з Росією значною мірою трималися на пропаганді, а не на реальній готовності Кремля гарантувати безпеку — що яскраво продемонстрували останні події.
