Про це повідомив військовий Ігор Луценко.
За його словами, ціни на будинки та квартири біля лінії фронту здатні «з’їсти бойові», а вартість житла не зрівняється з жодним елітним регіоном України. Луценко зазначає, що за звичайну сільську хату, де немає води й ніхто не жив роками, просять 20, 30 або 40 тисяч гривень.
Військовий також стверджує, що орендодавці часто відкрито відмовляють, дізнавшись, що орендар — військовослужбовець. Ця проблема, на його думку, не викликає суспільного резонансу, а держава і місцева влада її ігнорують.
Луценко зазначив, що у нинішніх умовах старі статути вже не актуальні, оскільки передбачали централізоване проживання військових у будівлях дитсадків чи шкіл. Тепер через ризик далекобійних ударів військові мають розосереджуватися групами, не більшими за відділення.
За словами Луценка, існує законодавча база для розв’язання цієї проблеми, але її не використовують.
«Закон «Про правовий режим воєнного стану» прямо передбачає таку річ, як квартирна повинність. Усіх громадян України можна зобов’язати розміщати у себе військовослужбовців, поліцейських, біженців», — пише він.
Військовий вважає, що посадовці не хочуть брати на себе відповідальність.
У коментарях до допису Ігоря Луценка інша військовослужбовиця, командирка медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова, розповіла про власний негативний досвід із житлом на прифронтових територіях.
