Блогер Богдан Логвиненко сходив у “Наукову думку” і описав свій досвід. Книгарня видавництва на вулиці Грушевського насправді не закривається — її працівники “жаліються на журналістів, що пустили таку чутку”. Хоча про закриття і цієї книгарні разом із видавництвом йшлось на сайті “Наукової думки”. “До речі, під час відключень світла по книгарні можна пересуватись тільки з власним ліхтариком в суцільній темряві”, — пише Логвиненко.

Другу спробу “висловити підтримку видавництву” блогер зробив в офісі видавництва на вулиці Терещенківській, яке на своїй сторінці писало про останній день роботи — 2 грудня і знижки на книжки в останні дні роботи. “Незважаючи на це, на вахті пані вам скаже, що можна спробувати все ж до них піти: “комусь сьогодні щастило” і сміятиметься. У кімнаті редакції, яка і є “тією самою” книгарнею, про яку напевно і йшлося у фінальному повідомленні видавництва, кількома старшими пані вручну пакуються книжки. З порогу можна почути щось на кшталт: “чого ви приперлись, не бачили оголошень?” і “до наступного понеділка не приходьте, в інтернеті поназамовляли, в нас на вас немає часу!” і всяке подібне хамство”, — зазначив Логвиненко.

Ярина Цимбал із видавництва “Віват” акцентує на тому, що будівлі видавництва та книгарні розташовані в центрі міста: “Наукова думка” — це ласий шматок нерухомости в центрі міста. Видавництво на Терещенківській і книгарня на Грушевського. Більше ці два слова для президії НАНУ нічого не означають. І давно. Про який менеджмент державного видавництва можна говорити? Воно систематично проїдало державні гроші, точніше животіло на них. Ненавиділо людей, які щось від них хочуть, разом із вредною читацькою масою”, — стверджує Цимбал.

Автор “Вівату” В’ячеслав Левицький замовив книги онлайн 30 листопада і прийшов у книгарню на Терещенківській 2 грудня забрати їх, але отримав відмову. Там йому пояснили, що не встигають обробити 300 замовлень, які зробили читачі до 28 листопада після оголошення про закриття. Опрацювати решту замовлень скоріше за все не вийде, оскільки “на складі може вже не бути книг”.

Журналістка Олеся Котубей-Геруцька описала свій неприємний досвід відвідин книгарні “Академкнига” (як і “Наукова думка” підпорядковується НАН України), де побачила російськомовні та російські книжки. Коли ввічливо запитала про них, “отримала порцію лайна, криків і стереотипних запевнень, що українські переклади погані”.

Що каже НАН

Тим часом у Національній академії наук України 3 грудня оприлюднили офіційну заяву щодо закриття “Наукової думки”.

Там додають, що раніше випуск матеріалів здійснювали одразу два видавництва — “Академперіодика” та “Наукова думка”. І якщо перше має власну поліграфічну базу, то друге замовляло друк видань в інших видавництвах, що значно здорожчувало книги та подовжувало терміни.

Тож щоб проєкти академії реалізувала одна юридична особа, і було вирішено ліквідувати саме “Наукову думку”.

Видавничі проєкти “Наукової думки” виконуватимуться й надалі. На сьогодні у видавничому домі “Академперіодика” працюють уже 11 співробітників видавництва “Наукова думка”, серед яких п’ятеро наукових редакторів.

Розглядаються також питання про нову назву діючого видавництва та можливості збереження бренду “Наукова думка”. “Отже, наукове і науково-популярне книговидання у Національній академії наук України триватиме”, — запевнили у НАН.

Довідково. Видавництво “Наукова думка” входить до складу НАН України. Установу створили у 1922 році, а очолив редакцію український письменник, історик та філолог Агатангел Кримський. Останні кілька років видавництво випускало енциклопедії різних напрямів та словники з української мови.