Про це пише Nikkei.
У 2010 році Японія імпортувала близько 90% рідкісноземельних елементів із Китаю. Тоді дипломатичний конфлікт між двома країнами змусив Токіо переглянути свою політику та почати будувати альтернативні ланцюги постачання. Відтоді Японія поступово зменшила залежність, але Китай залишається головним постачальником.
Стратегічне значення для Японії
Для Японії новий об’єкт на східному острові є не лише економічним, а й геополітичним кроком. Видобуток із глибоководного мулу дозволить:
- створити стабільні внутрішні джерела постачання;
- зменшити ризики, пов’язані з політичними рішеннями Китаю;
- забезпечити японську промисловість критично важливими матеріалами для виробництва електроніки, акумуляторів та оборонних систем.
Виклики та перспективи
Попри амбітні плани, проєкт має низку викликів:
- технологічні труднощі видобутку на глибині 6000 метрів;
- екологічні ризики, пов’язані з втручанням у морські екосистеми;
- необхідність значних інвестицій у дослідження та інфраструктуру.
Втім, експерти вважають, що успішна реалізація проєкту може стати переломним моментом для Японії, яка прагне зміцнити свою економічну та технологічну незалежність.
Глобальний контекст
Рідкісноземельні елементи є критично важливими для виробництва високотехнологічної продукції — від смартфонів і електромобілів до систем оборонної промисловості. У 2025 році Китай запровадив нові обмеження на експорт цих матеріалів, що викликало хвилю реакцій у світі.
США почали активно нарощувати власний гірничодобувний сектор та диверсифікувати ланцюги постачання. Американські компанії оборонної промисловості змогли обійти китайські обмеження, використовуючи європейські запаси самарію — рідкісного мінералу, здатного витримувати високі температури, що робить його незамінним у виробництві військової техніки.
