Про це повідомило агентство Reuters.

У звіті, розісланому всім 27 країнам-членам блоку, наголошується, що концентрація повноважень у руках голови «Ради миру» суперечить конституційним засадам Євросоюзу. Найбільше занепокоєння викликає пункт статуту, згідно з яким Дональд Трамп має очолювати структуру довічно, а участь інших держав залежить від його особистого схвалення або значних фінансових внесків.

Дипломати зауважують, що вимога сплати 1 мільярда доларів за право на постійне членство перетворює миротворчу діяльність на подобу бізнес-корпорації, що є неприйнятним для європейської правової системи.

Окрім внутрішньої структури, ЄС ставить під сумнів легітимність мандата нової організації. У Брюсселі вважають, що ініціатива Трампа «суттєво відхиляється» від початкового плану, санкціонованого Радою Безпеки ООН у листопаді 2025 року. Тоді міжнародна спільнота дала згоду на створення тимчасового механізму виключно для стабілізації сектору Гази, тоді як нинішній статут «Ради миру» передбачає розширення її повноважень на будь-які світові конфлікти, включаючи війну в Україні.

Президент Європейської ради Антоніу Кошта підтвердив наявність «серйозних сумнівів» щодо сумісності цієї структури зі Статутом ООН. Він заявив, що Європа готова співпрацювати з Вашингтоном у питанні гуманітарної допомоги та перехідної адміністрації в Газі, проте лише в межах Резолюції № 2803.

Наразі ключові європейські держави, зокрема Франція, Італія, Німеччина та Іспанія, вже публічно відмовилися приєднуватися до Ради, посилаючись на конституційні обмеження та небажання підривати роль існуючих міжнародних інституцій.

Ситуація ускладнюється тим, що Трамп розглядає «Раду миру» як альтернативу ООН, яку він неодноразово критикував за неефективність. Проте для Євросоюзу спроба Вашингтона створити паралельний центр сили, де рівень впливу визначається грошима, виглядає як пряма атака на світовий порядок, заснований на правилах.

Наступна зустріч лідерів ЄС, запланована на 12 лютого, буде присвячена виробленню єдиної стратегії захисту європейських інтересів від можливого тиску з боку нової структури Білого дому.