Про це пише The Economist, аналізуючи розвиток ситуації довкола України та констатуючи невизначеність і напруженість перед можливими мирними переговорами, а також той факт, що російський диктатор Владімір Путін знову успішно розділив США та Європу.

Як зазначається в публікації, президент України Володимир Зеленський кинув виклик Путіну, щоб зустрітися з ним особисто в турецькому Стамбулі 15 травня — за умови припинення вогню, яке Кремль досі відкидав. Цей крок став останнім у протистоянні між Україною, Росією, президентом США Дональдом Трампом і європейськими лідерами, «яке сповнене невизначеності, але являє собою найкращу надію на прогрес від початку війни».

Автор статті нагадує, що під час візиту до Києва європейські лідери висунули Росії пропозицію про безумовне 30-денне припинення вогню в Україні з 12 травня. Мета полягала в тому, щоб вказати, що Росія — це сторона, яка, як і раніше, хоче війни, і спонукати Трампа чинити більший тиск на Москву, пише The Economist. Однак пост президента США в соцмережі Truth Social, в якому він заявив про «потенційно великий день для Росії та України», підірвав наполегливість європейців у тому, що він був з ними «на борту» від самого початку. Закликавши Україну «негайно» погодитися на запропоновані Путіним переговори в Туреччині, Трамп позбавив Зеленського вибору.

Однак його слова про те, що, «щонайменше, вони зможуть з’ясувати, чи можлива угода, чи ні, а якщо ні, то європейські лідери та США розумітимуть, яка ситуація, і зможуть діяти відповідно», за позитивної інтерпретації можуть означати, що Америка стане жорсткішою з Путіним.

«Заявляючи про свою участь у переговорах, Зеленський сподівається представити Путіна як перешкоду на шляху до миру і сподівається, що Трамп нарешті зрозуміє це», — підкреслює The Economist.

Інтенсивність публічної дипломатії свідчить про те, що тривають серйозні переговори за лаштунками, і що наступні дні дійсно можуть виявитися вирішальними. Дональд Трамп явно залишається центром, навколо якого обертаються всі сторони, кожна з яких підлаштовує риторику під його заяви, зазначає автор статті. Однак проблема для президента США полягає в тому, що Путін також веде власну гру, не менш жорстку і непохитну.

У The Economist резюмують, що припинення вогню в Україні, найімовірніше, не буде, і, якщо переговори все ж таки відбудуться, навряд чи вони приведуть до будь-якого рішення найближчим часом.

«Інакше кажучи, шанс на кардинальні зміни здається слабким, але, принаймні, він існує», — констатується в статті.

Нагадаємо, 10 травня до Києва прибули президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністри Польщі та Великої Британії Дональд Туск і Кір Стармер, а також канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.

За результатами зустрічі «коаліції рішучих» понад 20 лідерів країн узяли участь у спільному дзвінку, в рамках якого закликали країну-агресора Росію до безумовного 30-денного припинення вогню з 12 травня.

Вони провели телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом і повідомили про готовність України до повного припинення вогню вже з 12 травня.

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що будь-які зустрічні вимоги Росії до ініціативи щодо 30-денного припинення вогню будуть розцінені як відмова від перемир’я. У такому разі, за його словами, низка країн уже готові ввести додаткові санкції проти РФ.

У ніч на неділю, 11 травня, російський диктатор Володимир Путін запропонував Україні відновити прямі переговори «без попередніх умов» у четвер, 15 травня, у Стамбулі.

Російський диктатор заявив, що в Кремлі нібито «неодноразово пропонували кроки з припинення вогню» і «ніколи не відмовлялися від діалогу» з Україною.

При цьому у своєму виступі Путін не згадав про ініціативу «коаліції рішучих» щодо 30-денного припинення вогню, запланованого на 12 травня. Водночас він заявив, що очікує реакції на свою пропозицію від української влади та її «західних кураторів».

Президент Володимир Зеленський заявив, що готовий особисто зустрітися з Путіним у Туреччині у четвер, 15 травня.