Про це він написав у фейсбуці ввечері в понеділок, 6 січня.
Перед цим практично по всій Україні з’явилися білборди з гаслом “Час лікувати країну. Геннадій Друзенко. Президент ПДМШ”.
У понеділок в програмному дописі Друзенко підтвердив, що “йде в політику”. Фактично, він став другим публічним діячем в Україні, хто оголосив про такий намір – слідом за Олексієм Арестовичем. І риторика Друзенка багато в чому подібна до Арестовича.
“Я глибоко переконаний: якщо у 2022 році нашою основною проблемою була путінська росія, то зараз нею стала неефективність нашої влади. Український шашіль став для українського дерева небезпечнішим за російський буревій. Ще трохи – і ми самі себе «звоюємо», за словами гетьмана Мазепи, одної з наймасштабніших і найтрагічніших постатей української історії.
Тому я вірю: ключ до нашого виживання наразі лежить не на фронті, не у Вашингтоні, Брюсселі чи Парижі, а в Києві. Але чинна влада не хоче і нездатна мобілізувати націю задля досягнення цієї надмети. Тому ключове завдання для України (якщо вона не хоче вчергове зникнути з політичної мапи світу) – змінити владу, уникнувши вакууму легітимності (який обовʼязково утвориться у разі військового перевороту). Бо сила ворога – насамперед у нашій слабкості, яка є результатом критичної неефективності української державності”, – заявляє Друзенко.
Також Друзенко вважає, що “з Московією” його “мости спалені”, адже там його “засудили за “розпалюванні ненависті або ворожнечі в мережі інтернет” на п’ять років шість місяців колонії загального режиму” вироком Басманного суду Москви.
У коментарях до свого допису Друзенко пише, що “Залужний не пройшов тест на державника”.
Він наголосив, що “зло, сказане під українським прапором українською мовою, все одно залишається злом”, “час повернути етику в українську політику”, “час лікувати Україну”. Та додав, що “будь-які інші коментарі будуть у лютому”.
Під дописом Геннадія Друзенка можна зустріти переважно позитивні відгуки про його намір балотуватися (“Підтримую!”, “Тільки вперед!”, “В добру годину” тощо). Водночас видно, що значною мірою це коментарі ботів. І не друзі Геннадія в фейсбуці писати коментарі до його заяви не мають змоги.
Від інших користувачів з’явилося вже чимало дописів, які критикують Друзенка за початок політичної кампанії в розпал війни та кепкують над ним.
Довідково. Геннадій Друзенко (нар. 1972 р. в Києві) називає себе українським правником та громадським активістом. За освітою він юрист. У 2013 р. з Олексієм Гончаруком вони відкрили практику у сфері права Євросоюзу юридичної фірми Constructive Lawyers. У 2014-2015 рр. працював на посаді урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики. У 2014 р. невдало балотувався до Верховної Ради від партії “Сила людей” (№2 у списку), надалі був помічником народної депутатки від об’єднання “Самопоміч” Наталії Веселової. У 2019 р. на вборах публічно підтримував Юлію Тимошенко.
У 2014 році Друзенко та його соратники створили Перший добровольчий мобільний шпиталь (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова — неурядовий проект із залучення цивільних медиків до надання медичної допомоги в зоні проведення АТО/ООС. Друзенко отримав статус учасника бойових дій як “працівник” у 2016 р. – хоча тоді добровольці ще не мали права на УБД. У 2022 році ПДМШ в Києві розташовувався в маєтку Віктора Пінчука.
У 2019 р. на національних “круглих столах” Друзенко підтримував політику двомовності в Україні (цитата: “Українцям варто сприймати двомовність, яка є в державі, як перевагу, та не варто проводити жорстку українізацію”).
За інформацією наближених джерел, з Друзенком працює політтехнолог Сергій Гайдай. Водночас джерела фінансування його виборчої кампанії залишаються невизначеними.
