Про звільнення одного із засуджених Миколи Барабаша йдеться в ухвалі суду від 13 лютого, а про звільнення другого — Олександра Баришка — йдеться в ухвалі від 12 лютого.
У судових документах вказано, що бажання служити висловили самі засуджені, а колонії, де їх утримували — Божківська на Полтавщині та Первомайська на Харківщині — звернулися до суду з відповідним поданням.
У ньому, крім умовно-дострокового звільнення для Барабаша та Баришка, просили встановити за ними адміністративний нагляд.
Обидва засуджені пройшли військово-лікарську комісію, за результатами якої їх визнали придатними до служби, а також отримали згоду від командирів тих військових частин, у яких захотіли служити. Баришка ще й позитивно схарактеризували як людину, «щодо якої можливо застосувати умовно дострокове звільнення від відбування покарання».
Видання ZMINA отримало підтвердження від Слов’янського міськрайонного суду Донецької області про те, що Барабаш і Баришок справді вийшли з в’язниці, щоб служити в армії.
Лише торік у червні вони отримали вирок: Барабаша засудили до 8 років позбавлення волі, а Баришка — до 9 років та 1 місяця. Час, який вони провели в СІЗО, їм зарахували у термін відбування покарання. На момент УДО Барабаш не досидів до кінця терміну 2 роки, 9 місяців і 26 днів, а Баришок — 3 роки, 10 місяців і 26 днів.
Зазначимо, що їх обох засудили за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою людей, що призвело до смерті людини, та розбій.
Закон, ухвалений торік, який дозволяє засудженим мобілізуватися, забороняє доєднуватися до війська лише тим, кого посадили за умисне вбивство, зґвалтування, сексуальне насильство, злочини проти основ національної безпеки та корупційні злочини.
29 листопада 2019 року в Бахмуті на Донеччині напали на 36-річного активіста й волонтера Артема Мирошниченка. Поліція встановила, що нападників було двоє: одному було 16 років, а другому, якого раніше вже судили за пограбування — 17.
За даними поліції, 16-річний «безпричинно» напав на Артема, побив і кинув головою об плиту. Інший просто спостерігав. Обоє нападників були п’яні. Не приходячи до тями, активіст помер 6 грудня, за кілька днів його поховали в Бахмуті.
Журналістка видання «Український тиждень» Єлизавета Гончарова писала, що напад стався через українську мову Мирошниченка.
«…на його шляху зустрілися два хлопці. Вони були добряче напідпитку, тому їм хотілось відчувати себе сильними. “Чого ти тут ходиш?” — спитали вони випадкового перехожого. Той щось відповів та пришвидшив рух. “А нормальною мовою ти не можеш? Ми цією не розуміємо!” — почув він. Ці уривки діалогу випадково вітром донесло до людини, що проходила в цей час на іншому боці дороги», — йшлося в її дописі.
Рідний брат Артема Сергій теж стверджував, що конфлікт на вулиці спалахнув саме через україномовність, хоча до того з активістом, мовляв, такого не ставалося.
