Про це син Коляди розповів журналістам «Слідства. Інфо».
Згідно з вироком суду, Володимир Коляда був контрактником — із грудня 2019 року служив електрозварником в одній із механізованих бригад української армії. У травні 2022 року він мав приїхати з Бахмута до Курахового на Донеччині, однак самовільно залишив місце служби.
У квітні 2023 року, під час боїв за Бахмут, російське пропагандистське агентство опублікувало відео з Колядою. На записі він від імені «мешканця Бахмута» розповідає, що українські військові нібито закидали гранатами мирних жителів, які ховалися в підвалі, а потім стріляли їм у спину, коли їх евакуювали бойовики приватної військової компанії «Вагнер».
У липні 2023 року українські правоохоронці відкрили проти Коляди кримінальне провадження за обвинуваченням у дезертирстві. Під час судового розгляду командир роти, у якій він служив, заявив, що Коляда й раніше не хотів служити, відкрито говорив про це побратимам та мав «антипатріотичні погляди».
У липні 2024 року суддя Дружківського міського суду Донецької області визнав Коляду винним у дезертирстві та призначив йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі. За словами його сина, на момент ухвалення вироку батько вже перебував у полоні.
На початку лютого 2026 року, після трьох років полону, Коляду повернули в Україну під час першого за п’ять місяців обміну. Уже 26 лютого його затримали.
«26 лютого йому тільки допомогли зробити паспорт, видали на руки. Буквально через пів години приїхала поліція і затримала», — розповів син військового.
Він стверджує, що батько самовільно залишив частину, бо не міг поїхати до Курахового через хвору дружину, з якою жив у Бахмуті. Коли в місті почалися бої, його «“Вагнер” витягнув вночі» та захопив у полон як військового.
За словами сина, пропагандистські відео за участі Коляди записували під примусом і наглядом працівників Федеральної служби безпеки РФ, а сам він нібито лише читав підготовлений текст.
Нині рішення суду про ув’язнення планують оскаржити, «щоб урахували ті факти, що людина перебувала в полоні».
