За сюжетом фільму, одна з найзаможніших жінок Франції Маріанна Фаррер, якій вже далеко за 60, зав’язує дружбу з набагато молодшим за неї фотографом П’єром-Аленом. Цей нахабний і зневажливий чоловік дуже швидко стає частиною родини Фаррер, а сама Маріанна починає дарувати йому величезні суми грошей. Згодом її донька, єдина спадкоємиця, починає підозрювати зловживання та розпочинає судову справу, щоб повернути гроші. Історія розгортається як драма про сімейні конфлікти, владу, вплив і моральну відповідальність у світі великих статків.

Головні ролі у фільмі зіграли Ізабель Юппер (“Піаністка”, “Вона”, “8 жінок”, “Моя маленька принцеса”), Лоран Лафітт (“Жарти в сторону”, “Шалене розлучення”), Марина Фоїс (“Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра”, “Мільйон років до нашої ери”, “Паліція”), Рафаель Персонас (“Набережна Орсе”, “Паралельні світи Джулії”, “Болеро”) та інші.

Режисером виступив Тьєррі Кліфа (“Очі його матері”, “Афера по-сімейному”).

Світова прем’єра фільму відбулася у травні 2025 року на Каннському кінофестивалі, де фільм був показаний поза конкурсною програмою.

Наразі оцінка фільму на IMDb становить 6,5 з 10 балів. На Rotten Tomatoes його рейтинг складає близько 45% від критиків, а на Metacritic — 52 бали зі 100, що свідчить про неоднозначне сприйняття.

Західні критики сходяться на думці, що фільм вартий уваги завдяки Ізабель Юппер, але як драма про владу та багатство він виглядає слабшим за своїх конкурентів і не досягає рівня справжньої сатири.

У Variety пишуть, що стрічка режисера Тьєррі Кліфа з Ізабель Юппер у головній ролі виглядає як спроба створити європейську версію «Succession», але не має тієї гостроти сатири. Критик Джессіка Кіанг зазначає, що фільм «одночасно нижчий за рівень Юппер і повністю побудований навколо неї».

Screen International відзначає, що попри кілька темних жартів про «золоту клітку багатих», стрічка не має достатньої сили, щоб зробити історію про боротьбу за владу справді захопливою чи багатошаровою.

Cineuropa наголошує, що фільм натхненний реальною історією французької спадкоємиці, чиї фінансові та особисті скандали стали предметом судових розглядів. Критик називає його «малим театром жорстокості», де надбагаті люблять і ненавидять одне одного.

The Hollywood Reporter пише, що Ізабель Юппер вкотре довела свою майстерність, але сценарій не дає їй достатньо простору для справжнього драматичного прориву.

IndieWire зазначає, що фільм виглядає як телевізійна драма, а не як велике кіно, і саме це знижує його вплив.

Deadline підкреслює, що стрічка має сильний акторський склад, але не пропонує нічого нового у жанрі сімейних драм про владу й гроші.

The Guardian критикує «The Richest Woman in the World» за відсутність глибини та справжньої сатири, хоча визнає, що Юппер залишається магнітом для глядачів.

Le Monde відзначає, що фільм намагається показати складність жіночої влади у світі бізнесу, але робить це занадто поверхово.

Screen Daily пише, що стрічка цікава як портрет Юппер, але не витримує порівняння з іншими сучасними європейськими драмами.

Film Comment підсумовує, що «The Richest Woman in the World» — це приклад кіно, яке тримається на харизмі головної акторки, але не має достатньої драматичної сили, щоб залишити тривалий слід.