Спалахуємо блиском знань. Збагатимо свій словниковий запас безпомилковими назвами коштовного каміння. Бо не все те золото, що блищить, і не все те істина, що говоримо.
Перш за все, носії української мови мають відкинути лексему “дорогоцінності”, коли йдеться про каміння, речі високої вартості. Це ніщо інше як калька з російської, покруч, породжений московитським іменником “драгоценності”. Безпомилково скажемо “коштовності”.
Приклад: Мій світ не схований в бездонні катакомби, Але коштовності безцінні в ньому є, – поетично філософствує Платон Воронько.
Правильну загальну назву з’ясували, тепер переходимо до різновидів коштовностей.
Існує вічна плутанина між словами Алмаз, Діамант та Брильянт. В українській мові маємо чітке розрізнення. Природний мінерал, який видобувають з-під землі, називаємо алмазом. І це зовсім не росіянізм. В українській мові це слово запозичене з тюркських мов. А от оброблений камінь, придатний для використання в ювелірній справі з певним ступенем блиску, чистоти, геометричної пропорційності й кольору варто називати діамантом. Тут простежуємо впливи грецької й латини. Форма “брильянт” є хибною, про неї забуваємо.
Приклад: Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії, — віднаходимо в Тараса Шевченка.
2. Се ж голод серця гнав тебе за тим, у кого в очах діаманти ясні, .. а кучері були, мов грона рясні, – вимальовує портрет коханого Леся Українка.
Ще одна поширена помилка — називати коштовний прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення ізумрудом. Українською правильно смарагд. Слово примандрувало з грецької через церковнослов’янську, а потім закріпилося в давньоруській.
Приклад: Трава була соковита, зелена, як смарагд, — вимальовує картину словом Зінаїда Тулуб.
Маємо на увазі скам’янілу викопну смолу хвойних дерев жовтого кольору, яку використовують найчастіше для виготовлення прикрас, про назву янтар забуваємо. Обізнаний українець скаже бурштин. Найімовірніше, лексема прийшла з німецької мови через польське посередництво. Проглядаємо дієслово brennen – «горіти, полум’яніти» та іменник Stein – камінь.
Приклад: Підводна красуня косу має чистого золота, очі найкращі агати, тіло барви бурштину, — помічаємо в Уласа Самчука.
Зерна кулястої або неправильної форми, що утворюються в черепашках деяких морських і прісноводних молюсків та які використовують як коштовну прикрасу, називаємо перлами, а не жемчугом. Цей іменник ми перейняли у французів.
Приклад: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена, — пише Павло Тичина.
Гірський хрусталь ні, говоримо гірський кришталь. Українська запозичила слово з польської, яке свого часу туди потрапило з латини та грецької.
Приклад: Не перетре піском своїм пустеля Моєї мови голубий кришталь, — життєствердно заримовує слова Дмитро Павличко.
І нарешті бірюза. Більшість носіїв солов’їної вважають, що така назва непрозорого напівкоштовного каміння блакитного або блакитнувато-зеленого кольору є ненормативною та запозиченою з російської. Проте це міф. Іменник ми перейняли з турецької або половецької мови.
Приклад: Сяє хмара білокрила, Квітне неба бірюза, – так ніжно віршує Андрій Малишко.
Наостанок, зауважмо: коли творимо прикметники від назв коштовного каміння, теж маємо уникати росіянізмів. Правильно казати діамантова обручка, а не брильянтова; смарагдове кольє, а не ізумрудне; бурштиновий браслет, а не янтарний; перламутровий ґудзик, а не жемчужний; кришталева туфелька, а не хрустальна.
Автор: Ірина Коваленко
