У Києві в книжковій мережі Librarium виявили видання Ґжеґожа Россолінського-Лібе «Життя Степана Бандери» з підзаголовками «Фашизм. Тероризм. Геноцид. Культ» від видавництва «Антропос-логос-фільм».
Про це написала волонтерка Діана Макарова у фейсбуці.
Книжка була на полиці книгарні Librarium у ТРЦ «Лавіна».
«У 2024 році, в самий розпал масового вторгнення Росії, війни, яка достукалась до серця кожного… В Лібраріумі продавалась книга “ЖИЗНЬ СТЕПАНА БАНДЕРЫ. ФАШИЗМ. ТЕРРОРИЗМ. ГЕНОЦИД. КУЛЬТ”. Книга, писана й видана російською мовою, з присвяченням: “Посвящается …… и мирным жителям, погибшим от рук украинских националистов”», — розповіла волонтерка.
Вона звернулася до персоналу книгарні з проханням пояснити, чому ця книжка була на полицях.
«Продавчиня, викликана нами, все повторювала: “Ми наймані працівники, ми ні за що не відповідаємо…», — додала Макарова.
Після розголосу, у книгарні повідомили, що видання вилучили з продажу.
«Після хвилі обурення у соцмережах мережа Librarium прокоментувала, чому книжка Россолінського-Лібе була у продажу: «У нас понад 40 000 одиниць товару на площі 700 кв. м. Постачальники нам привозять товар, у тому числі й книги. Цей процес курує категорійний менеджер. Ця книга не є забороненою до продажу в Україні законодавством, тому вона пройшла поверхневу модерацію до продажу. Оскільки у нас в штаті немає істориків, ми не маємо компетенцій нести оцінку змісту книжки», — написав сайт «Читомо».
До того ж у книгарні зазначили, що «Життя Степана Бандери» не порушує законодавства і не має офіційних заборон, а автор видання, Ґжеґож Россолінський-Лібе, не входить до переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України.
Librarium поширив висловлювання відомих істориків, де йдеться про книжку як вагомий внесок у розуміння складних аспектів української історії. Йдеться про думки Тімоті Снайдера, Омера Бартова та інших.
Ґжеґож Россолінський-Лібе — німецький історик польського походження. Досліджує Голокост, фашизм, націоналізм та антисемітизм.
Дотримується критичних поглядів на український національний рух у 1930—1940 рр. (насамперед ОУН та УПА), критикує Інститут національної пам’яті України за те, що, на його думку, є реабілітацією фашизму.
