Про це пише The Economist.

Перша справжня зима за три роки вже знову підігріла дебати щодо енергетики. Зі зниженими температурами та жорсткою конкуренцією за постачання з Азією спотова ціна на голландському Трансферному титульному майданчику (TTF), європейському хабі з торгівлі газом досягла 58 євро (61 долар США) за мегават-годину (МВт·год) 10 лютого — найвищої ціни за два роки.

Не дивно, що деякі європейські чиновники з жадібністю дивляться на російський газ. Зниження рахунків за енергію може відродити занепалу європейську промисловість і заспокоїти домогосподарства. Ярі Стен з Goldman Sachs прогнозує, що кінець війни може призвести до зростання європейського ВВП на 0,5%, більша частина якого буде забезпечена дешевшим природним газом. Відновлені потоки газу можуть також заохотити Володимира Путіна до переговорів щодо мирної угоди і дотримання її, вважають прихильники цієї ідеї. Угорщина та Словаччина наводять ці аргументи. У нещодавньому інтерв’ю The Economist Фрідріх Мерц, ймовірний майбутній канцлер Німеччини, заявив, що на цей момент не буде повернення до російського газу, але не виключив такої можливості.

Будь-яка така угода була б приголомшливим поворотом подій. Позиція Європейської комісії полягає в тому, що вона “не встановлює жодних зв’язків” між відновленням постачань з Росії та будь-якими мирними переговорами щодо України. Насправді її заявлена мета — припинити імпортувати російський газ і нафту до 2027 року, аби зменшити залежність від ворожого сусіда. Більшість постачань газу припинилися в 2022 році, коли Росія закрила “Північний потік-1”, свій основний трубопровід до Європи; інший трубопровід, що проходить через Україну, припинив постачання 1 січня цього року. Зараз ЄС отримує лише 10% свого газу з Росії, порівняно з 45% у 2021 році. Росія тим часом не може перенаправити більшість своїх постачань, що призводить до великих фінансових втрат. У 2022 році продажі палива становили 13% її федерального бюджету. Наразі вони складають лише 8%. У 2023 році “Газпром”, державний газовий гігант країни, зазнав збитків вперше з 1999 року.

Зрештою, рішення про відновлення постачання газу прийматимуть країни на обох кінцях трубопроводів і ті, через які ці трубопроводи проходять: Росія, Німеччина та Україна, а також кілька інших східноєвропейських країн. Їхні лідери також опиняться під серйозним тиском з боку інших країн.

Європейський Союз споживає близько 320 млрд кубометрів газу на рік. Ємність його сховищ становить близько 115 млрд м³, що еквівалентно третині цієї кількості. Ці резерви були майже заповнені, коли почалася зима. З того часу холодна погода та проблеми з постачанням змусили ЄС спалювати більше газу, ніж очікувалося. Наразі його сховища заповнені лише на 48%, порівняно з 66% на той самий час минулого року. Високі ціни змушують великих споживачів, таких як хімічні підприємства та металургійні заводи, скорочувати виробництво. Промислове виробництво в ЄС, яке вже було слабким, зараз скорочується ще більше.

Набагато більша проблема з’явиться цього літа. Правила ЄС вимагають, щоб сховища були заповнені на 90% до 1 листопада. Як правило, заповнення відбувається між квітнем і жовтнем. Цього року Європі доведеться купувати більше, ніж зазвичай — якраз коли азійські імпортери також поспішають поповнити запаси. Додаткових поставок майже не існує: очікується хвиля зрідженого природного газу (LNG) з Америки та Катару, але більшість надійде тільки наступного року. Як наслідок, ціна газу для постачання цього літа вища за ціну на наступну зиму, що є аномалією, яка робить зберігання палива збитковим. Газовий регулятор Німеччини розглядає можливість надання субсидій для заохочення зберігання. Деякі країни хочуть пом’якшити ціль ЄС щодо зберігання.

Угорщина та Словаччина все ще отримують постачання російського газу через трубопроводи з Туреччини; вони і кілька інших країн, включаючи Австрію, ймовірно, також отримують російський LNG, що проходить через північну Європу. Але вони платять більше за своє паливо, постачання якого стало менш стабільним, ніж раніше. Відновлення постачань через Україну, які були припинені на початку року, допомогло б їм. Це також сприяло б зниженню цін по всій Європі, зменшуючи конкуренцію за постачання. З моменту заяв Трампа про мирні переговори ціни на TTF впали на 9%. Просте відновлення постачань у 15 млрд м³, які проходили через український трубопровід у 2023 році — значно менше його максимальних можливостей — може знизити ціни на TTF на третину від їхнього нещодавнього піку, каже Анн-Софі Корбо з Колумбійського університету. MUFG, банк, припускає, що ціни можуть знизитися ще на половину до 2026 року, якщо потоки через Україну зростуть.

Україна категорично заявляє, що не відновить угоду з Росією, але вивчаються можливі альтернативи. Національна газова компанія Словаччини створює дочірнє підприємство в Україні і подає заявку на транспортну ліцензію, що дозволить постачання газу з Росії. Є також більш радикальний варіант: відновлення постачання через трубопровід “Північний потік-1”, який колись транспортував 55 млрд м³ газу на рік до Європи, і, можливо, навіть через “Північний потік-2”, трубопровід такої ж потужності, що так і не був введений в експлуатацію. Перешкоди серйозні. Німеччина, яка дуже постраждала від попередньої відкритості до російської енергії, повинна дати свою згоду. Після саботажу, який приписують українським дайверам, три з чотирьох труб “Північного потоку” потребують ремонту. Це коштуватиме сотні мільйонів доларів, говорить Майк Фулвуд з Оксфордського інституту енергетичних досліджень. Найбільш насторожені щодо Росії країни ЄС будуть рішуче протидіяти більшій залежності від енергії цієї країни.

І, зрештою, фактор Трампа. З одного боку, президент США хоче, щоб Європа купувала більше LNG з його країни, як це стало бся в разі відсутності відновлення постачання з Росії. Повне повернення російських постачань може обрушити ціни на газ по всьому світу, що означає, що багато американських бурильників стануть збитковими, а мільярди доларів інвестицій у проекти LNG раптово стануть непотрібними. З іншого боку, Дональд Трамп хоче отримати Нобелівську премію миру, і відновлення постачань російського газу в рамках мирної угоди може здатися ціною, яку варто заплатити.