Голодомор 1932–1933 років був геноцидом Українського народу, який організував московський комуністичний тоталітарний режим. У 2006 році Верховна Рада України законом визнала його геноцидом.

Метою злочину було знищення українців як національної групи. Для цього радянська влада насильницьки вилучала продовольство, блокувала села й цілі райони, забороняла виїзд за межі охопленої голодом України, згортала сільську торгівлю та переслідувала тих, хто чинив опір.

Як організували штучний голод

Передумови Голодомору формувалися ще наприкінці 1920-х років. У січні 1928-го комуністичний режим запровадив насильницькі хлібозаготівлі: у селян примусово забирали більшу частину або навіть усе вирощене зерно за заниженими цінами. Паралельно розпочалася ліквідація заможних господарств і примусова колективізація.

У 1930 році в Україні відбулося понад чотири тисячі протестних виступів, у яких взяли участь більш як мільйон селян. Попри спротив, до жовтня 1931 року колективізували 68% селянських господарств і 72% орної землі. Загалом розкуркулили понад 352 тисячі господарств.

Улітку 1932 року Йосип Сталін та його оточення ухвалили рішення організувати в Україні штучний голод, щоб придушити спротив і не допустити втрати контролю над республікою.

Україні нав’язували завідомо нереальні плани хлібозаготівель, а для посилення вилучення зерна та репресій до республіки направили спеціальну комісію на чолі з головою уряду СРСР В’ячеславом Молотовим. У листопаді почали створювати загони для конфіскації зерна, інших продуктів і худоби. Тоді ж запровадили режим «чорних дошок»: населені пункти та райони, внесені до таких списків, піддавали повній блокаді й репресивним заходам.

Як долучитися до вшанування

28 листопада о 16:00 українців закликають зупинитися на одну хвилину, відкласти поточні справи та вшанувати пам’ять загиблих. Після хвилини мовчання або до її початку можна запалити свічку чи лампадку та поставити її на підвіконня так, щоб вогник було видно з вулиці.

Також упродовж дня можна прийти до меморіалу, пам’ятника чи хреста пам’яті жертв голодоморів у своєму місті або селі.

Організатори акції наголошують, що хвилина мовчання має відбуватися з дотриманням принципів гідності, поваги до пам’яті загиблих, безбар’єрності та безпеки. Участь стоячи не є обов’язковою: люди, які через стан здоров’я, вік або інші обставини не можуть стояти, можуть вшанувати пам’ять сидячи чи в інший доступний для них спосіб.

О 16:00 рекомендують припинити публічні заходи, заняття, обслуговування відвідувачів та іншу діяльність, якщо це не створює загроз для життя і здоров’я людей, громадської безпеки, руху транспорту чи роботи критично важливих об’єктів. У транспорті зупинка має відбуватися лише за умови безпеки пасажирів та інших учасників дорожнього руху.

День пам’яті жертв Голодомору щороку припадає на четверту суботу листопада. Традицію запалювати свічку на підвіконні започаткував дослідник Голодомору Джеймс Мейс. Її сенс – нагадати, що українці пам’ятають мільйони людей, яких тоталітарний режим цілеспрямовано знищив голодом.