Про це повідомила Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ).
Згідно з даними розвідки, боргова проблема місцевих органів влади Китаю стрімко загострюється. На відміну від прямого державного боргу центрального уряду, саме регіональні та муніципальні зобов’язання стали головним чинником дестабілізації.
За підсумками 2025 року інфраструктурні борги муніципалітетів сягнули близько 60 трлн юанів, що становить майже 48% ВВП країни. Додатково 40 трлн юанів припадає на прямі регіональні борги, обслуговування яких дедалі частіше відбувається через випуск нових облігацій, що створює замкнене коло запозичень.
Ситуацію суттєво погіршує тривалий спад у секторі нерухомості. Протягом десятиліть до половини доходів місцевих бюджетів у Китаї формувалося за рахунок продажу земельних ділянок забудовникам.
Проте обвал попиту на житло призвів до різкого падіння цін на землю та відповідного скорочення надходжень до регіональних скарбниць, змушуючи владу на місцях ще глибше занурюватися в боргову яму.
СЗРУ наголошує, що офіційна цифра у 100 трлн юанів відображає лише частину реальної картини. Існують так звані «приховані борги» — зобов’язання квазідержавних інфраструктурних компаній, за якими муніципалітети виступають фактичними гарантами. Обсяг цих прихованих пасивів може сягати ще 50 трлн юанів.
Таким чином, сукупний борг місцевих органів влади становить близько 150 трлн юанів, що дорівнює 120% ВВП Китаю. Тільки за перші два місяці 2025 року обсяг випущених регіональних облігацій склав безпрецедентні 1,7 трлн юанів (близько 240 млрд доларів США).
Особливістю китайської боргової кризи є те, що юань не є повністю конвертованою валютою. Це обмежує можливості Пекіна перекласти фінансовий тягар на зовнішній світ, на відміну від США.
У зв’язку з цим Китай активно використовує Росію як ситуативного партнера для забезпечення власної ресурсної безпеки та створення альтернативних платіжних механізмів, водночас уникаючи будь-яких довгострокових зобов’язань перед Москвою.
