Про це пише The Time.
Видання пише, що планувати контрнаступ допомагали британські генерали Ролі Вокер і Чарлі Стікленд. А за кілька тижнів до його початку глава стратегічного командування і колишній глава військової розвідки Британії Джим Гокенгал привіз своєму українському колезі Кирилу Буданову розвіддані.
Генерали переконували починати контрнаступ якомога раніше: “Вам потрібно просто почати, Росія не сильна. Ви повинні кинути їм виклик, у вас достатньо техніки”.
Проте Україна перенесла початок наступу з березня на травень-червень, оскільки чекала на нові поставки зброї.
Видання зауважує, що на той час в України було стільки ж зброї, як у всієї британської армії. Але Київ чекав, що дало РФ час окопатися.
Британці, як і американці, радили бити в одну точку, але Сирський переконав Зеленського бити одразу біля Бахмута і на півдні, через що “удар так і не відбувся”.
У США були роздратовані тим, що українські війська “просувалися повільніше, ніж вимагалося”.
“Американці були нетерплячі. Вони дійшли до етапу, коли провели військове моделювання і вирішили, що час діяти”, — згадує високопоставлений британський військовий.
Українці ж стверджували, що союзники недооцінили, з якою російською обороною їм доведеться зіткнутися, а також реалії сучасного поля бою.
Шлях був усіяний російськими мінами, а ті, хто намагався їх розмінувати, ризикували бути ураженими безпілотником.
Тодішній головком ЗСУ Валерій Залужний говорив союзникам, що українські солдати недостатньо молоді — 30-40 років, а не 20, і досвідчені — деякі провели на фронті менше тижня.
Це ще більше дратувало американців. У цей момент відносини України зі США “досягли дна”, американці були розчаровані Залужним, а він — ними.
Тоді британці стали посередниками і допомогли залагодити розбіжності.
