Дефіцит бюджету Росії сягнув рекордного рівня — The Bell

Про це пише The Bell.

Попри наказ Путіна взяти інфляцію під контроль, російський уряд продовжує стимулювати попит високими витратами. Цього тижня міністерство фінансів РФ повідомило, що доходи в січні зросли на 11,4% в річному обчисленні до 2,6 трильйона рублів (28 мільярдів доларів), але витрати встановили новий рекорд, підскочивши на 73,6% до 4,37 трильйона рублів (48 мільярдів доларів). Державні замовлення склали 1,5 трильйона рублів, збільшившись на 242%.

Таким чином, дефіцит бюджету склав 1,71 трильйона рублів (0,8% річного ВВП) — також рекорд для січня. У Міністерстві фінансів заявили, що це пов’язано з авансовими замовленнями, і пообіцяли, що витрати повернуться до очікуваного рівня протягом решти року. Схожа картина спостерігалася у 2023 та 2024 роках. У січні 2023 року державні витрати перевищили 10% від плану, тоді як у 2024 році подібний аномальний стрибок припав на лютий. Щоразу міністерство фінансів пояснювало це виплатами за авансовими замовленнями — і в останні два роки рівень дефіциту справді стабілізувався протягом наступних місяців.

Куди саме витрачаються такі аванси, влада не розголошує. Але, як правило, найбільш ресурсомісткими статтями бюджету на початку року є закупівля озброєння та військової техніки за державним оборонним замовленням, фінансування армії, інфраструктурні контракти (насамперед, будівництво доріг), придбання палива для «північного завозу» (державних поставок на Крайню Північ) та підготовка до весняних сільськогосподарських робіт. Міністерство фінансів також підкреслило, що січневі витрати частково фінансуються коштом додаткових нафтогазових прибутків у 2024 році.

Рекордні видатки минулого місяця по суті означають пом’якшення фіскальних умов — фактично підриваючи зусилля Центрального банку щодо уповільнення інфляції. «Для повернення до низької інфляції необхідно зберігати жорстку монетарну політику протягом тривалого періоду і дотримуватися затверджених параметрів бюджету на 2025-2027 роки», – писали аналітики банку раніше цього місяця. Міністерство фінансів обіцяє, що ці аванси не вплинуть на загальну поквартальну динаміку видатків. Якщо це справді так, то можна буде говорити про те, що Росія почала перехід до жорсткої бюджетної політики.

Для того, щоб вкластися в заплановані параметри дефіциту в 1,17 трильйона рублів протягом року, міністерство фінансів має витрачати в середньому 3,37 трильйона рублів щомісяця протягом решти року. Це означає, що загальний бюджетний стимул – видатки мінус доходи – впаде до від’ємного значення протягом першого півріччя. У поєднанні з уповільненням кредитування це призведе до швидкого охолодження економіки.

Але далеко не очевидно, що уряду вдасться вкластися у встановлені межі видатків: з моменту вторгнення в Україну федеральний бюджет постійно зростав, досягнувши свого піка у 2024 році, коли витрати зросли на 21,7% порівняно з 2023 роком.

У той час як бюджетні витрати зростають, банки надають менше кредитів. Згідно зі звітом Сбербанку, портфель корпоративних і споживчих кредитів у січні знизився на 0,5% в реальному вираженні. У грудні корпоративні запозичення скоротилися на 0,2%, підрахував Центральний банк, але це було значною мірою пов’язано з погашенням великої кількості валютних кредитів.

І кредитування, і темпи економічного зростання у воєнній Росії тісно пов’язані з динамікою державних витрат. У 2024 році державні витрати стимулювали стрімке зростання запозичень (+17,9%), попри високі відсоткові ставки. За наявних структурних обмежень — дефіциту робочої сили та відсутності вільних виробничих потужностей — це призвело до перегріву економіки та прискорення темпів зростання.

Вже у 2023 році міністерство фінансів хотіло повернутися до «бюджетного правила», яке не лише зобов’язує уряд зберігати нафтогазові надприбутки у Фонді національного добробуту, а й обмежує бюджетні витрати. Але пріоритети Кремля зовсім інші: держава прискорює військові витрати і стимулює попит. Щобільше, поповнення фонду може виявитися неможливим через розрив між прогнозованими і фактичними цінами на нафту.

У 2024 році російська економіка зросла на 4,1%. У номінальному вираженні ВВП вперше в історії подолав позначку у 200 трильйонів рублів, яку прем’єр-міністр Михайло Мішустін з гордістю представив президенту Володимиру Путіну як «історичний максимум». Така динаміка стала можливою лише завдяки зростанню цін. Річ у тім, що номінальний ВВП вимірює вартість усіх товарів і послуг, вироблених в економіці, в поточних цінах. Якщо інфляція підштовхує ціни вгору, то загальний показник ВВП зростає, навіть якщо фактичний обсяг виробництва залишається незмінним. Неминуче зростання заробітної плати, цін на сировину та інші витрати також збільшує загальний грошовий обіг, а отже, і ВВП.

За попередніми оцінками Росстату, індекс-дефлятор ВВП минулого року становив 8,9%. Індекс вимірює зростання цін на всі товари/послуги, вироблені в економіці, на відміну від інфляції, яка вимірює зростання цін на споживчий кошик товарів/послуг. Це означає, що зростання цін зробило майже вдвічі більший внесок у зростання номінального ВВП, ніж збільшення випуску. Іншими словами, якщо дивитися на номінальний ВВП ізольовано, можна помилково припустити, що економіка зростає здоровим шляхом. Однак насправді зростання зумовлене головним чином інфляцією, а не підвищенням продуктивності.

Міністерство економічного розвитку і Центральний банк вже занепокоєні зростальним ризиком падіння цін на нафту, потенційним збільшенням проблемного корпоративного боргу і можливими майбутніми бюджетними обмеженнями. Цього тижня агентство Reuters написало про такі побоювання, посилаючись на документи, підготовлені для обговорення на засіданні уряду 4 лютого. З них випливає, що міністерство бачить підвищену ймовірність рецесії ще до того, як сповільниться інфляція — іншими словами, повернення стагфляції.

Центральний банк також очікує уповільнення зростання. У п’ятницю регулятор опублікував свої переглянуті прогнози, в яких зростання ВВП на 2026 рік було знижено до 0,5-1,5% з 1-2% у попередньому прогнозі. Очікування на поточний рік, навпаки, зросли до 1-2% з 0,5-1,5%. Обидва прогнози свідчать про те, що економічне зростання Росії не буде випереджати середньосвітовий показник, як це обіцяє Кремль. Водночас прогноз інфляції на цей рік був різко підвищений — з 4,5-5% до 7-8%, що свідчить про те, що побоювання щодо стагфляції небезпідставні.

Якщо бюджетні витрати повернуться до норми, то уповільнення запозичень і слабший бюджетний стимул допоможуть стримати інфляцію. Однак це також призведе до сповільнення економічного зростання, яке Кремль вважає символом невразливості Росії перед західними санкціями. Підтримка субсидій для промисловості (або, як це називає Кремль, «розвиток економіки пропозиції») також підживлює інфляцію і змушує центральний банк підвищувати процентні ставки та боротися з вимогами виробників і міністрів сприяти дешевшим кредитам для забезпечення негайного зростання. Якщо ситуація не зміниться, існуватиме високий ризик стрімкої інфляції в поєднанні з уповільненим зростанням. Це не лише погіршує добробут звичайних росіян, а й створює довгострокові проблеми через недостатні інвестиції. Завдання держави зі стабілізації економіки нагадує логічну задачу про вовка, козу і капусту: рішення є, але швидким воно не буде.

Попри західні санкції проти «тіньового флоту», Росія заробила на експорті нафти в січні більше, ніж у грудні. А у 2024 році – більше, ніж у 2023-му.

У січні не відбулося зниження експорту нафти та нафтопродуктів з Росії. Він залишився на рівні 7,4 млн барелів на день, згідно з останнім щомісячним звітом Міжнародного енергетичного агентства (IEA). У грошовому вираженні експорт зріс майже на 1 мільярд доларів порівняно з груднем і досяг $15,8 млрд. Причиною цього стали самі санкції проти «тіньового флоту», які підвищили світові ціни на нафту марки Brent до $82 за барель, а також пільговий період, що дозволив клієнтам Росії приймати постачання, які вже були відправлені на танкерах, що потрапили під санкції.

Уся російська нафта, продана в січні, перевищувала встановлену G7 ціну у $60. Проте знижка на російську нафту Urals порівняно з Brent зросла на $1 – до $12,70 за барель, повідомляє IEA. Знижка на сорт ESPO, який дуже залежить від китайської політики, зросла з $2,50 до $8,60. Китайські порти, які активно торгують далекосхідною нафтою, навмисно затримували танкери, що потрапили під санкції, що призвело до зростання витрат на перевезення.

Структура та географія постачань були невигідними для Росії: 84% морського експорту російської нафти у січні здійснювалися через «тіньовий флот», головним чином до Китаю, Індії та Туреччини. Країни ЄС продовжували отримувати нафту через трубопроводи.

Загалом у 2024 році Росія заробила на експорті нафти $189 млрд — трохи більше, ніж у 2023 році. Обсяги експорту зросли на 2,7%.

Вплив останніх санкцій США проти двох російських нафтових компаній і «тіньового флоту» ще не позначився на фінансах Москви. Натомість перехідний період виявився прибутковим для Росії. Найбільшою загрозою для російського нафтового експорту, а також для платіжного балансу та обмінного курсу, можуть стати вторинні санкції США проти основних покупців російської танкерної нафти – компаній з Індії та Китаю. Перспектива таких санкцій або ж обіцянка не запроваджувати їх з політичних причин залишається найбільшою невизначеністю для російської нафти на цей момент.