Капотить, моросить, ллє, йде або, як кажуть у Львові, падає дощ… Але який він? Рясний, помірний, тихий, пронизливий? Українська мова витворила силу-силенну унікальних назв для опису дощової погоди. Тож сьогодні вчимося колоритно характеризувати похмурі стани природи.
Руда — так кажуть українці, коли за вікном водночас іде дощ і яскраво світить сонце.
Приклад: Як приємно спостерігати з вікна за рудою, бо ж знаєш: незабаром вигулькне на небі веселка.
Капіж — стан природи, коли з неба починають інтенсивно падати поодинокі краплини, але вони обов’язково мають бути великого розміру. Ще цим словом можемо охарактеризувати момент, коли дощ майже закінчився, але вода продовжує деякий час капотіти зі стріх, дерев.
Приклад: Зажурено дивиться він у маленьке віконце, за яким, стікаючи з стріхи, снував пряжу післядощовий капіж, – у Григорія Тютюнника.
Хляпавка — так описують похмурий, дощовий день, погодній стан, коли щось безупину хляпотить, змінюючи інтенсивність.
Приклад: Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема “хляпавки” (чудовий буковинський термін для дощу), – нотує Леся Українка.
Мрякою, Мрячкою, Мжичкою, Мріявою українці різних регіонів називають дрібний дощик або повітря, що густо насичене водяною парою
Приклад: Холодна дрібненька мряка сіялась з неба, – пише Михайло Коцюбинський;
Дощ у цю хвилину майже припинився, сіялася лише мжичка, заснувавши дрібною сіткою далеку перспективу вулиці, – у Юрія Смолича.
Імжа — унікальна солов’їна назва густого й дрібного дощу.
Приклад: День був похмурий, безупинно сипала імжа, здавалося, що весь світ пронизаний водою.
Моква, Мокреча, Мокротеча — колоритні і дуже красиві синоніми до іменників “мокрота”, “сирість”
Приклад: Їдь собі. Хочу трохи прогулятися на лови. – Дощ же! Моква! – спробував розраяти його посадник, – натрапляєсо в Павла Загребельного.
Негодою чи негіддю українці іменують погану погоду, що часто супроводжується неприємним дощем
Приклад: Вітер гуляє полями змокрілими, Негідь, тумани несе, – помічаємо в Бориса Грінченка.
Сквира — абсолютний синонім до слова “негода”
Приклад: Ось було й немає літа, Тільки сквири та тумани, – пише Павло Усенко.
Плова, Ливень, Проливень, Пролій – це все назви дуже сильного дощу з бурею, зливи.
Приклад: Ударили з неба плови, – описує словом стан природи Марко Черемшина.
Дощ як поросне .. Справжнісінький проливень, – в Івана Виргана.
Хлющ — так у народі іменують сильну зливу.
Приклад: Ідуть дощі – Густі хлющі, Почався листопад, – поетично пише Павло Воронько.
Мерява — особливо холодний, неприємний, пронизливий дощ, від якого аж дрижаки беруть
Приклад: Сьогодні на двір і носа не потикаю, бо мерява розлютувалася.
Сльота — хмарна, сира погода з дощем або мокрим снігом, із багном на землі, невпинний дощ, мряка або мокрий сніг.
Приклад: Надворі сльота, – холодно й непривітно в порожній кімнаті. (В. Козаченко).
Мускола — дощ зі снігом.
Приклад: Уже повернуло на зиму, он час від часу й мускола сипне.
Хвища — сильний холодний дощ або великий сніг з вітром, снігова буря.
Приклад: Ну й хвища надворі, нехай їй біс! Січе, плює в обличчя, з ніг валить… – віднаходимо в Івана Кочерги.
Поледиця — дощ із крижаною крупою , після якого все покривається тонким шаром льоду.
Приклад: Після поледиці всі дерева стоять непорушно, ніби закуті в прозорі обладунки.
Отже продовжуймо боротися за існування рідної мови і не боїмося романтизувати дощову погоду. Адже українська для цього подарувала неймовірне багатство слів!
Автор: Ірина Коваленко
