Про це повідомила Електронна зернова біржа України.

Згідно з оприлюдненими даними, експорт українського ячменю за звітний період скоротився з 2 млн тонн до 1,32 млн тонн порівняно з аналогічним проміжком минулого сезону. Попри те, що Китай закупив майже 42% від загального обсягу поставок, самі закупівлі з боку Пекіна знизилися на 31%.

Експерти пояснюють таку динаміку зміною кон’юнктури світового ринку: рекордний врожай ячменю в Австралії та відновлення торговельних зв’язків між Китаєм і Канадою змушують китайських імпортерів диверсифікувати джерела постачання. Це створює серйозну конкуренцію для українського зерна, яке наразі тримається на високому ціновому рівні через обмежену пропозицію в портах.

Натомість справжньою сенсацією сезону стала Туреччина, яка продемонструвала аномальне зростання інтересу до української зернової. За перші місяці маркетингового року Туреччина збільшила закупівлі ячменю з України у 6,4 раза — з скромних 36 тис. тонн до 233 тис. тонн.

Завдяки такому стрімкому ривку країна посіла друге місце у списку найбільших імпортерів із часткою 20% від загального експорту. На третій позиції опинилася Лівія, яка хоч і залишається великим покупцем, проте також скоротила імпорт на 37%, забравши 12% українських відвантажень.

Наразі ціни на ячмінь в українських портах залишаються на досить високому рівні — у межах 10500–10800 грн/т або 214–220 доларів за тонну. Такий ціновий поріг зумовлений низькими запасами продукції в портовій зоні та бажанням аграріїв притримати врожай до піку сезонного попиту.

Проте аналітики Електронної зернової біржі попереджають про ризики другої половини сезону: оскільки великі гравці, як-от Китай, починають переключатися на дешевшу австралійську та канадську продукцію, українським експортерам доведеться максимально зосередитися на ринку Туреччини та Близького Сходу, де логістична близькість залишається важливою перевагою.

Загалом станом на кінець січня в Україні залишаються доступними для експорту ще близько 1,2–1,3 млн тонн ячменю. Це означає, що за решту сезону країна має потенціал досягти показника у 2,5 млн тонн, що навіть дещо перевищує підсумки минулого маркетингового року (2,25 млн тонн).

Проте реалізація цього потенціалу залежатиме від активності Туреччини та здатності українських трейдерів конкурувати в ціні на традиційних ринках збуту в Північній Африці, зокрема в Тунісі та Йорданії, які традиційно входять до п’ятірки найбільших покупців.