За даними OilPrice.com, більшість венесуельської сирої нафти постачається до Китаю за допомогою так званих «тіньових танкерів» — суден, що працюють поза офіційними маршрутами та часто змінюють прапори чи вимикають системи відстеження.
Для президента Венесуели Ніколаса Мадуро ці поставки є критично важливими, адже вони забезпечують валютні надходження в умовах міжнародних санкцій.
Однак «блокада» США щодо суден, які перебувають під санкціями, фактично перерізає цей рятівний канал. Американські військово‑морські сили та митні служби дедалі активніше діють у регіоні, вилучаючи танкери та обмежуючи можливості Каракаса експортувати нафту.
Вашингтон і Пекін змагаються за вплив у Латинській Америці. Для США регіон традиційно є сферою стратегічних інтересів, тоді як Китай останні два десятиліття активно інвестує у венесуельську нафтову галузь та інші інфраструктурні проєкти.
Потенційне військове втручання США у Венесуелі, про яке дедалі частіше говорять аналітики, може стати серйозним ударом по китайських бізнес‑інтересах у регіоні.
Попри різкі заяви про порушення міжнародного права, експерти вважають, що Пекін навряд чи надасть Каракасу реальну підтримку. Як зазначає аналітик у виданні UnHerd, Китай може обмежитися лише риторичним засудженням дій США, а падіння режиму Мадуро приватно розглядати «як скидання мертвого вантажу». Це пояснюється тим, що венесуельська економіка перебуває у глибокій кризі, а співпраця з нею дедалі більше стає тягарем для Пекіна.
Проте реальна підтримка Каракасу з боку Китаю залишається малоймовірною, що може визначити майбутнє венесуельського режиму.
