Місто вшанувало пам’ять студентів церемонією покладання квітів до пам’ятника Героям Крут. Він встановлений на Львівській площі навпроти Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Сьогодні виповнюється 103 роки подвигу, коли на залізничній станції Крути близько 300 студентів вступили в бій з шеститисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова, повідомляє Управління туризму та промоцій КМДА.
Як нагадав мер Києва Віталій Кличко під час сьогоднішнього онлайн-брифінгу, тоді, 1918 року, у нерівній битві багато студентів були вбиті, але вони зуміли затримати наступ ворогів на Київ.
«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять юних героїв, студентів, які в 1918-му році віддали свої життя за Україну та її незалежність. Тоді кілька сотень київських курсантів і козаків «Вільного козацтва» впродовж 5 годин захищали під Крутами підступи до Києва від кількатисячного підрозділу російської Червоної гвардії. Опір героїв дозволив затримати наступ російських сил на Київ. Сьогодні сучасні герої знову захищають українську землю від агресора. Ми знову відстоюємо незалежність нашої держави. І ми пам’ятаємо та шануємо подвиг всіх патріотів, які боролися за Україну і поклали за неї своє життя», – підкреслив Віталій Кличко.
На честь героїчного вчинку студентів у Києві торік з’явився мурал. Зображення створили художник Андрій Пальваль і арт-група Kailas-V.
В історичній довідці Інституту національної пам’яті зазначено, що бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.
“Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин. Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії, на початках силами добровольчих формувань. Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України”, – йдеться у довідці.
Зі студентами порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут в публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.
Хронологія подій
У 1917 році постала Українська Центральна Рада та створена нею Українська Народна Республіка. Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 році становив загрозу для України. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. В ньому йшлося про виконання таких умов:
- дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні
- не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили
- відмовитися від утворення окремого Українського фронту.
Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. 7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Напередодні бою Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбільш боєздатні частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України.
Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з’єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ.
На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ… Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо“.
Та вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців. Це були 18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.
29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію. Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви.
Ппід тиском ворога більшість підрозділів все ж організовано відступили. Вони вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Одна студентська чота – 27 юнаків, заблукала у темряві. Повернувшись до станції Крути, яка вже була зайнята більшовиками, вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.
Фото: Фейсбук
