Повідомили про загибель героя 22 січня на сторінці спецпідрозділу ГУР “Братство” у фейсбуці, зазначивши, що він загинув, коли прикривав відхід побратимів.
Відомо, що Костянтин Жук у складі “Братства” воював ще від початку повномасштабного вторгнення. Та й до цього чоловік не стояв осторонь фронту – в часи АТО був командиром батальйону спецпризначення “Гарпун” в складі МВС, згодом очолював контрдиверсійну групу у складі СБУ.
“Незважаючи на поважний вік, після початку великої війни долучився до батальйону ГУР МО “Братство”. Керував кількома підрозділами із залучення іноземних добровольців. Брав участь в управлінні обороною острова Зміїний”, – йдеться у повідомленні.
У мирні часи Костянтин Жук також зробив чимало. Побратими розповіли, що раніше чоловік був президентом Національної асоціації мотоциклістів України, а ще – став одним із співзасновників київського осередку організації “Пласт”. Костянтин Жук був переконаний, що потрібно займатися військовим вишколом української молоді, тому вирішив зайнятися “пластунами” ще до того, як це стало популярним та відомим явищем в країні. Сам був уродженцем Черкащини, мав три вищі освіти і склав пластову присягу ще у 1999 році.
На новину про смерть героя відреагував також у соцмережах Юрій Юзич – відомий історик, активний громадський діяч.
“Він робив все, що в його силах, щоб наша молодь була готовою до війни, у той час, як кадрова армія скорочувалась і постійно реформувалась”, – пише у дописі історик.
Службу у війську Костянтин Жук починав ще з радянської армії, де дослужився до командира окремого батальйону. З 1992 року служив у лавах ЗСУ, а з 2004 був полковником у запасі. Коли почалася повномасштабна війна, чоловік уже не підлягав мобілізаційному віку, однак твердо вирішив, що буде воювати за Україну.
