Про це повідомив голова Державного агентства відновлення Сергій Сухомлин під час засідання транспортного комітету Верховної Ради.

За словами очільника відомства, ліквідація фонду стала головною перешкодою для системного відновлення доріг та залучення іноземного капіталу.

Сухомлин наголосив, що вже чотири країни попередньо підтвердили готовність надавати фінансування саме у структуру Дорожнього фонду, оскільки такий механізм дозволяє іноземним партнерам здійснювати контроль через наглядові ради.

Окрім прозорості, відновлення фонду відкриє шлях до реалізації проєктів на умовах публічно-приватного партнерства та концесій, що дозволить будувати магістралі за рахунок інвесторів.

Загальні розрахунки Агентства відновлення свідчать про те, що для проведення якісних ремонтів, які не зруйнуються після першої ж зими, необхідно 51,3 млрд грн. Із цієї суми 18,7 млрд грн мають піти на траси міжнародного та національного значення, ще 13,7 млрд грн — на регіональні дороги, а понад 17 млрд грн — на обласні та районні шляхи.

Окремою статтею витрат є прифронтові дороги, на які потрібно щонайменше 1,5 млрд грн. Натомість у поточному бюджеті на ці цілі передбачено лише 4,6 млрд грн, що не покриває навіть десяти відсотків від реальної потреби.

Віцепрем’єр з відновлення Олексій Кулеба під час виступу у парламенті підтвердив складність ситуації, зазначивши, що більшість українських доріг уже прострочили міжремонтні терміни на два роки і більше.

Він запевнив, що уряд активно шукає додаткові джерела фінансування, оскільки план першочергових невідкладних робіт на суму понад 14 млрд грн уже перебуває в обробці.

Кулеба висловив сподівання, що протягом наступних шести місяців основні логістичні маршрути вдасться привести до ладу, попри накопичені роками проблеми та надмірне навантаження на інфраструктуру через війну.

Варто зауважити, що стан доріг наразі є не лише економічним, а й оборонним питанням, адже від якості покриття залежить швидкість військової логістики та евакуації поранених.

Відсутність системного фінансування загрожує повною деградацією дорожньої мережі, що змушує урядовців шукати компромісні рішення між потребами фронту та підтриманням життєздатності тилової інфраструктури протягом усього 2026 року.