Цей проєкт був започаткований Vogue напередодні Дня Незалежності.

Статті з’явилися у португальському, чеському та інших виданнях країн світу.

Одна з історій про Лесю Іванівну Снігур — начальницю станції київського метро “Лук’янівська”, яка стала притулком для тисяч киян на початку російської навали. Саме тут ховалися від ракетних обстрілів перелякані люди, адже метро — найнадійніше протиракетне укриття.

Як змінилося життя після 24 лютого

“Перший місяць я жила у метро. У мене просто не було можливості повернутися додому, і не тому, що не було громадського транспорту. Я відчувала, що це моя відповідальність перед людьми, які перебували на станції, або перед робітниками або перед тими, хто знайшов там притулок. У перші дні на станції знаходилося до 800 осіб, включаючи дітей і старих, людей з домашніми тваринами… Вони завжди були там…”

Про життя в метро

“Я була вражена тим, як люди допомагали й підтримували один одного в підземному сховищі. Коли продуктові магазини закрилися в перші дні, люди на платформі навіть не мали що їсти… Усі ділилися з усіма”.

Найважчий день

“Найважче було 15 березня, коли о п’ятій годині ранку ракета влучила в об’єкт інфраструктури біля станції метро “Лук’янівська”. У той момент я була у своєму кабінеті, і стеля обвалилася прямо над моєю головою. Прокинувшись, я зрозуміла, що на станції багато працівників, я просто сподівався, що всі вони живі”.

Про красу

“Для мене головне – внутрішня краса. Те, як вона проявляється в наших діях, дрібницях, поведінці, в тому, наскільки ми всі стали людянішими. Одним словом, я пишаюся нашим народом, бо в усіх така прекрасна душа. У мене зараз немає часу думати ні про що інше”.
Фото: Відкриті джерела