Саме техніка прикрашання диктує особливості найменування.
Крашанка – це пофарбоване яйце, призначене для Великодніх свят. Ось так сухо пояснено в словнику. Насправді хоч ця техніка вважається однією з найпростіших, таїть у собі сакральний зміст: наші предки-українці варили яйце в лушпині цибулі, щоб отримати коричнево-жовтий відтінок, а якщо робили цибулеву настоянку великої концентрації, то виходив червоний колір — символ вічного життя. Слово походить від ще праслов’янської лексеми “краса”. Але зараз можемо побачити жовті крашанки (пофарбовані в куркумі) – у нашій світоуяві це носій величезної сили Сонця, символ захисту й надії; або блакитно-синіх відтінків (такого кольору досягаємо завдяки чаю каркаде) – забарвлення асоціюється з водою й небом і є символом вірності, задуми, довір’я і нескінечності.
У творчості Шевченка віднаходимо:
На Великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками.
Або в Степана Руданського:
Святки веселії настали. Дівчата хлопців цілували І віддавали крашанки.
Напротивагу, писанка – це розмальоване великоднє куряче або декоративне, зазвичай дерев’яне, яйце. Щоб зробити писанку, використовують найскладнішу техніку. Спочатку олівцем наносять візерунок, а потім спеціальним інструментом – писачком – прописують за лініями гарячим воском. Кожен візерунок для наших предків мав сакральний зміст, тому найчастіше писанками не грали в битки, а вважали їх за обереги. Коріння назви тягнеться ще з праіндоєвропейської мови (peik῀-, *pik῀- «прикрашати, робити строкатим»); потім у праслов’янській утворилося рьsati, а вже згодом українське “писати”, яке й виродило писанку.
У Василя Самійленка натрапляємо:
Я вийняв крашанку, чи, краще, писанку. На ній по білому йшли навскоси чорні смуги.
Або в популярній сучасній пісні-прокльоні “Враже”:
“Писанку розпишу, люльку заколишку”.
Також маємо крапанку – великодню писанку, під час фарбування якої роблять крапки за допомогою воску. Для нанесення крапчатого візерунка також використовують писачок. Ним закрапують ті місця на шкаралупі, які повинні залишитися незафарбованими. Походження доволі відкрите: від слів крапати, крапка.
Дряпанка (шкрябанки або скробанки) – фарбоване в темний колір великоднє яйце, на поверхні якого гострим металевим інструментом чи голкою продряпують малюнок. Така техніка популярна в країнах Центральної й Східної Європи, зокрема у Польщі, Словенії. Назва, звісно ж, походить від лексеми “дряпати”.
Мальованка – різновид великодніх яєць, які створюють за допомогою пензля й акварельних, гуашевих або олійних фарб. Часто в композиціях використовують квітково-рослинний орнамент. Найменування походить від слова “малювати”, “малюнок”.
Трав’янка – різновид крашанки, яку виготовляють трафаретним методом накладання листя рослини на поверхню шкаралупи з подальшим зануренням у фарбу. Етимологія доволі прозора, адже для декорування яйця використовували різноманітні трави.
І наприкінці, яку б техніку ви не обрали, пам’ятайте, що у свідомості наших предків яйце завжди символізувало життя.
Тож продовжуймо тримати фронт українськості та пізнаваймо чарівну глибинність рідної мови!
Автор: Ірина Коваленко
