Великдень без русского міра і без росіянізмів. За кілька днів ми відзначатимемо найсвітліше християнське свято. Тож нині шукаємо різницю між пасхою, паскою та Великоднем, а ще з’ясовуємо, чи печуть українці кулічі.
По-перше, ми святкуємо саме Великдень. Така назва закріплена в усіх словниках. Великдень – найбільше християнське свято Воскресіння Ісуса Христа, яке відзначають навесні. Є і церковний повний варіант – Воскресіння Христове. Назва утворилася завдяки калькованому дослівному перекладу з грецької (μεγάλη ἡμέρα) – великий день.
У мовах інших християнських народів віднаходимо співзвучні відповідники:
Старослов’янська – великъ дьнь
Болгарська – вели́кден
Македонська – Велигден
Польська – Wielkanoc
Сербохорватська – вèлигдāн
Словацька – Velká noc
Чеська – velikonoce

Також маємо підтвердження у фольклорі:
1. на Вербну Неділю примовляємо: “Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень”.

2. Не до Різдва йде, а до Великодня: уночі тріщить, а вдень плющить.
Або у Шевченка віднаходимо: “На Великдень на соломі проти сонця діти грались собі крашанками і стали хвалитись”.

А також маємо слово великодниця – суворий піст за три дні до свята.
Натомість Пасха (Песах, Пейсах) – це юдейське свято. Єврейське слово «песах» означає «перехід» – йдеться про вихід юдеїв із Єгипту. Цікаво, що в праці Грінченка слово “пасха” не згадане взагалі. Його починають фіксувати радянські словники під впливом зросійщення.

Тому правильно казати великодній (пасхальний – ні) тиждень, великодній (пасхальний – ні) кошик.

По-друге, українці випікають паски – солодкий здобний високий білий хліб циліндричної форми. Слово походить від назви єврейського свята. Дослідники стверджують: ця лексема прижилася в нашій мові завдяки спільному проживанню євреїв й українців на одній території.

Зауважмо: кулічі готують лише за порєбріком. Це слово російське.
Щоб посмакувати передчуттям свята, ділимося добіркою крилатих висловів:
Не щодня Великдень, а хліб – не паска. (Свято або щастя буває не завжди)
Коли не прийду до церкви, то все паски святять. (Про людину, що відвідує храм)
На Великдень сорочка хоч лихенька, аби біленька (на святкування обираємо урочистий одяг)
Де ще той Великдень, а він уже з крашанками носиться. (Про хвалька, або такого, що все робить не в пору.)
Байдуже паски, аби порося.
Добра паска, як є ковбаска. (Для тих, хто полюбляє м’ясні страви)
І паски не посвятяться без тебе. (Ніщо не обійдеться без когось)
Поживитися як Сірко паскою. (Зовсім не наївся)
Годі з болота паску спекти.(Паски печуть завжди із найкращого борошна)
На рахманський Великдень. (Ніколи)
І наприкінці: наголошуємо Великдень, свято Великодня, вітаємо з Великоднем, але святимо великодній кошик.
Отже, святкуймо правильно, біймося гріха неосвіченості та тримаймо мовний фронт разом!
Автор: Ірина Коваленко